Diagnosis and Prevention of Burnout in Teaching Physicians

Abstract

Abstract. The paper highlights the problem of professional burnout in higher education institutions, which is especially aggravated in the context of distance learning and quarantine restrictions. Because the professional burnout syndrome occurs in response to constant emotional stress. However, this process can be influenced. The purpose of the study was to determine the level of emotional burnout, factors and conditions that affect its occurrence and develop recommendations for its prevention. To diagnose the level of emotional burnout, a survey was conducted using the adapted methodology by V.V. Boyko. Three phases were considered: “tension”, “resistance”, “exhaustion”, and 12 symptoms of burnout were identified. Analysing the results of teachers of the Bukovinian State Medical University in the phase of «tension», the dominant symptom was «experiencing psycho-traumatic circumstances”; in the phase of “resistance” – “reduction of professional responsibilities”; in the “exhaustion” phase, the “personal detachment” prevailed. According to the study results, the majority of employees of the educational institution are in the “resistance” phase – 54%. According to gender characteristics, women are more likely to experience emotional burnout. At the age of 20-25, teachers are more susceptible to professional burnout syndrome due to their ambitions. Depending on the length of service, teachers with less than 5 years of experience have a predominant “tension” phase; among teachers with 5-10 and 20 years of experience, the “resistance” phase prevails. And teachers with more than 20 years of experience have an “exhaustion” phase. With this in mind, recommendations for the prevention of professional burnout have been developed. Namely: alternating work with rest, healthy sleep and walks in the fresh air, a variety of relaxation techniques and, certainly, spending time with family. The practical significance of identifying professional burnout among teachers of higher educational institutions is to conduct timely prevention and provide further recommendations for overcoming this syndrome, since the educational process and the atmosphere in the team directly depend on it. Анотація. У статті висвітлено проблему професійного вигорання у вищих навчальних закладах, яке особливо посилюється в умовах дистанційного навчання і карантинних обмежень. Оскільки синдром професійного вигорання виникає у відповідь на постійний емоційний стрес. Однак на цей процес можна впливати. Метою дослідження було визначення рівня емоційного вигорання, чинники та умови, які впливають на виникнення та розробка рекомендацій щодо його попередження. Для діагностики рівня емоційного вигорання було проведено анкетування за допомогою адаптованої методики В.В. Бойко. Було розглянуто 3 фази: «напруги», «резистенції», «виснаження» та визначено 12 симптомів емоційного вигорання. Аналізуючи результати у викладачів Буковинського державного медичного університету у фазі «напруги» домінуючим симптомом став «переживання психотравмуючих обставин». У фазі «резистенції» – «редукції професійних обов’язків». У фазі «виснаження» переважав симптом «особистісної відстороненості». За результатами дослідження більшість працівників навчального закладу перебували у фазі «резистенції» – 54 %. За гендерними особливостями частіше у жінок виникало емоційне вигорання. У віці 20–25 років викладачі були більш піддатливі до синдрому професійного вигорання за рахунок своїх амбіцій. Залежно від стажу роботи у викладачів з досвідом менше 5 років переважала фаза «напруги»; з досвідом 5-10 та 10-20 років спостерігалась фаза «резистенції». А у викладачів зі стажем більше 20 років фаза «виснаження». З огляду на це, було розроблено рекомендації щодо профілактики професійного вигорання. А саме: чергування праці з відпочинком, здоровий сон та прогулянки на свіжому повітрі, різноманітні техніки релаксації та звичайно проводити час із сім’єю. Практична значимість виявлення професійного вигорання у викладачів вищих навчальних закладів полягає у проведенні вчасної профілактики та наданні подальших рекомендацій для подолання даного синдрому, оскільки навчальний процес та атмосфера у колективі напряму від цього залежить.