Predictors of the short-term mortality in patients with hepatorenal syndrome

Abstract

This research is aimed to determine the most important predictors of the short-term mortality of patients with hepatorenal syndrome using the CLIF-C-ACLF score. The study enrolled 109 patients with alcoholic liver cirrhosis, complicated with hepatorenal syndrome, admitted to the Chernivtsi Region Narcology Dispensary between January 2013 to August 2019. The patients were 29 to 60 years old at the time of inclusion to the study. The average duration of the alcoholic liver cirrhosis (ALC) was 3.5±1.54 years; average history of alcohol abuse – 8.42±3.53 years; gender distribution was: 77.9% (n=85) males and 22.1% (n=24) – females. All patients were prescribed the standard therapy and were distributed into 2 groups depending on the response to treatment: group 1 (n=57) – responders, group 2 (n=52) – non-responders. The number of patients who survived after 1 and 3 months differed significantly in both groups: 40/57 (70.2%) and 33/57 (57.9%), respectively, in the group of responders; and 10/52 (19.2%) and 0/52 (0%), respectively, in the group of non-responders (p <0.001). The estimates of the probability of survival for each of the group members were found using Kaplan Meyer’s procedure. Type 1 of hepatorenal syndrome, response to the treatment in the first 24 hours, and the high baseline score by CLIF-C-ACLF scale were identified as the predictors of short-term mortality. Improvement in renal function during treatment was observed in most patients in group 1: a decrease of the level of serum creatinine in patients with a response ranged from 323.2±91.1 to 121.6±30.0 mmol/l. The results of the study indicate that type 1 of hepatorenal syndrome, no response to treatment in the first 24 hours, and high CLIF-C-ACLF score are the most important predictors of survival in patients with hepatorenal syndrome. Monitoring of these indicators allows to identify the group of patients with the worst prognosis and to put them in priority to the liver transplantation list. Це дослідження спрямоване на визначення найважливіших предикторів короткострокової смертності пацієнтів із гепаторенальним синдромом за допомогою шкали CLIF-C-ACLF. У дослідженні взяли участь 109 пацієнтів із алкогольним цирозом печінки, ускладненим гепаторенальним синдромом, госпіталізованих до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру із січня 2013 року по серпень 2019 року. На момент включення у дослідження пацієнтам було від 29 до 60 років. Середня тривалість алкогольного цирозу печінки (АЦП) становила 3,5±1,54 року; середній анамнез зловживання алкоголем – 8,42±3,53 року; розподіл за статтю становив: 77,9% (n=85) чоловіків та 22,1% (n=24) – жінок. Усі пацієнти отримували стандартну терапію та були розподілені на 2 групи залежно від реакції на лікування: група 1 (n = 57) – респондери, група 2 (n = 52) – нон-респондери. Кількість пацієнтів, які вижили через 1 та 3 місяці, суттєво різнилася в обох групах: 40/57 (70,2%) та 33/57 (57,9%) відповідно у групі респондерів; та 10/52 (19,2%) та 0/52 (0%) відповідно у групі нон-респондерів (p <0,001). Оцінки ймовірності виживання для кожного з членів групи були знайдені за допомогою тесту Каплана-Мейєра. Тип 1 гепаторенального синдрому, відсутність відповіді на лікування протягом перших 24 годин та високий базовий бал за шкалою CLIF-C-ACLF були визначені як предиктори короткострокової смертності. Поліпшення функції нирок під час лікування спостерігалось у більшості пацієнтів групи 1: зниження рівня креатиніну в сироватці крові у респондерів становило від 323,2±91,1 до 121,6±30,0 ммоль/л. Результати дослідження вказують на те, що тип 1 гепаторенального синдрому, відсутність відповіді на лікування протягом перших 24 годин та високий бал CLIF-C-ACLF є найважливішими предикторами виживання у пацієнтів із гепаторенальним синдромом. Моніторинг цих показників дозволяє визначити групу пацієнтів з найгіршим прогнозом та поставити їх на перше місце у списку для трансплантації печінки.