Клінічно-патогенетичні особливості поєднання астма-ХОЗЛ перехресту та цукрового діабету 2-го типу

Abstract

Мета: вивчити особливості клініко-лабораторних показників у пацієнтів з поєднаним перебігом АХП та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Результати. У пацієнтів з поєднаним перебігом АХП та ЦД 2-го типу встановлено більш виражену задишку за шкалою mMRC, підвищення частоти загострень, вищий рівень ІМТ, вісцерального жиру та індексу BODE за найнижчого об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду. Водночас у цій групі виявили більш виражену дисліпідемію (вищий рівень загального холестерину, тригліцеридів за нижчого вмісту ліпопротеїдів високої щільності). Встановлено, що у хворих на ХОЗЛ, БА та АХП НЛС було істотно вищим, ніж у пацієнтів із ЦД 2-го типу та ПЗО (p<0,05). Медіана НЛС при АХП та ЦД 2-го типу була вірогідно вищою порівняно з 1-ю та 2-ю групами – у 1,32 та 1,38 раза (p<0,05), проте не відрізнялася від 3-ї групи (p>0,05). МЛС дозволило диференціювати пацієнтів із АХП та АХП+ЦД 2-го типу від 5-ї та 6-ї груп (p<0,05). У всіх групах хворих ІСІЗ був вищим, ніж у ПЗО, а у пацієнтів з АХП+ЦД 2-го типу цей показник був вищим, ніж при ХОЗЛ – на 26% (p<0,05) та при ЦД 2-го типу – на 25% (p<0,05). Рівень 8-ізопростану був найвищим у пацієнтів із АХП+ЦД 2-го типу зі статистичною різницею з усіма групами, зокрема на 62,5; 60 та 41,1% порівняно з ХОЗЛ, БА та АХП відповідно (p<0,05). Рівень СРБ був помітно вищим у пацієнтів основної групи зі статистичною відмінністю між 5-ю та 6-ю групами (p<0,05) та тенденцією до вищих рівнів, ніж при БА. Рівень фібриногену при АХП+ЦД 2-го типу був вищим на 29%, ніж у пацієнтів з БА та АХП. У пацієнтів з АХП та АХП+ЦД 2-го типу рівень sCD14 був у 2,5 раза вищим, ніж у ПЗО та пацієнтів із ЦД 2-го типу (p<0,05), вищим, ніж при ХОЗЛ, однак дещо нижчим, ніж при БА (p>0,05). Статистично вірогідної різниці між ЦД 2-го типу та ПЗО не виявлено (p>0,05). Objective: to investigate the clinical and laboratory characteristics in patients with a combined course of ACO and type 2 diabetes mellitus (T2DM). Results. In patients with ACO+T2DM, more pronounced breathlessness on the mMRC scale, increased exacerbation frequency, higher body mass index, visceral fat, and BODE index were observed with the lowest forced expiratory volume in 1st second. Simultaneously, this group of patients exhibited more pronounced dyslipidemia, characterized by higher levels of total cholesterol and triglycerides, along with lower levels of high-density lipoproteins. It was established that the NLR in patients with COPD, asthma and ACO was significantly higher than in patients with T2DM and HI (p<0.05). The median NLR in ACO+T2DM was likely higher compared to the 1st and 2nd groups by 1.32 and 1.38 times, respectively (p<0.05), but did not differ from the 3rd group (p>0.05). Monocyte-lymphocyte ratio allowed differentiation of patients with ACO and ACO+T2DM from the 5th and 6th groups (p<0.05). In all patient groups, the SIII was higher than in HI, and in patients with ACO+T2DM, this index was higher than in COPD by 26% (p<0.05) and in T2DM by 25% (p<0.05). The level of 8-isoprostane was highest in ACO+T2DM patients, with a statistically significant difference from all groups, particularly by 62.5; 60 and 41.1% compared to COPD, asthma and ACO, respectively (p<0.05). The level of C-reactive protein was noticeably higher in the main group, with a significant difference between the 5th and 6th groups (p<0.05) and a tendency to higher levels than in asthma. The fibrinogen level in ACO+T2DM patients was 29% higher than in patients with asthma and ACO. In patients with ACO and ACO+T2DM, the sCD14 level was 2.5 times higher than in HI and patients with T2DM (p<0.05), higher than in COPD but slightly lower than in asthma (p>0.05). There was no statistically significant difference between T2DM and HI (p>0.05).