Primary and post-osseointegration stability of short (ultra-short) implants on edentulous atrophied distal segments of the mandible – an indicator of immediate or delayed load

Abstract

Aim. To analyze the primary and post-osseointegration stability of short (ultra-short) implants placed by the methods at the level of the cortical bone layer and subcortically in case of bone atrophy caused by acquired final dentition defects. Conclusions. Rehabilitation of patients with bone atrophy caused by the loss of the masticatory group of teeth is possible using short (h = 6.5-6.0 mm) and ultra-short (h = 5.5 mm) implants, with clinical justification for the choice of methods of immediate or post-osseointegration load, with a detailed resonance frequency analysis as a priority and reliable method – an effective indicator of their stability, at all stages of clinical rehabilitation of patients. Мета. Провести аналіз первинної та постостеоінтеграційної стабільності коротких (ультракоротких) імплантатів, що встановлені за методиками по рівню кортикального шару кісткової тканини та субкортикально, при атрофії кісткової тканини, зумовленої набутими кінцевими дефектами зубних рядів. Висновки. Реабілітація пацієнтів із атрофією кісткової тканини, зумовленою втратою жувальної групи зубів є можливою, використовуючи короткі (h = 6,5-6,0 mm) та ультракороткі (h = 5,5 mm) імплантати, за клінічним обґрунтуванням обрання методик негайного чи постостеоінтеграційного навантаження, при детальному резонансно-частотному аналізі, як пріоритетному та достовірному методі ефективному індикаторі їх стабільності, на всіх етапах клінічної реабілітації пацієнтів.