Органовидаляючі та органозберігаючі оперативні втручання при патологічних станах селезінки у дітей

Abstract

Мета. Вивчити можливості хірургічного лікування патологічних станів та травм селезінки у дітей. Висновки: 1. Морфологічна структура селезінки сприяє спонтанному гемостазу, що є підставою до забезпечення консервативного лікування при травмах селезінки у 53,49 % дітей. 2. Підставою до обрання способу лікування закритих тупих травм селезінки у дітей може бути AAST класифікація травм селезінки з І по V ступінь, показники гемодинаміки та УЗД контроль кровотечі, що продовжується. 3. Неефективність консервативного лікування, нестабільність гемодинаміки та триваюча кровотеча у дитини із травмою селезінки протягом 4 годин є показом до виконання лапароскопії. 4. Ушивання селезінки, лапароскопічний контроль мають бути приорітетними способами при лікуванні закритої травми селезінки у дітей, задля збереження органу. 5. Обрання способу хірургічного втручання при захворюваннях селезінки у дітей має бути індивідуальним та залежить від захворювання, віку дитини, розмірів селезінки та наявності ускладнень хвороби.

Aim: To study the possibilities of surgical treatment of diseases and injuries of the spleen in children. Conclusions: 1. The morpho-functional structure of the spleen promotes spontaneous hemostasis, which is the basis for conservative treatment of spleen injuries in 53.49 % of children. 2. The AAST classification of splenic injuries from grade I to V, hemodynamic indicators and ultrasound monitoring of blood in the abdominal cavity can be used as a basis for choosing the method of treatment of closed blunt splenic injuries in children. 3. Ineffectiveness of conservative treatment, hemodynamic instability and increase of blood in the abdominal cavity in a child with splenic injury within 4 hours is an indication for laparoscopy. 4. Splenic suturing and laparoscopic monitoring should be the preferred methods for treating closed splenic injuries in children to preserve the organ. 5. The choice of surgical intervention for splenic diseases in children should be individualized and depend on the disease, the child’s age, the size of the spleen, and the presence of complications of the disease.