Основні синдроми гіперандрогенії в жінок: патогенез, диференціальна діагностика (огляд літератури та власні спостереження)

Abstract

Резюме. Синдром гіперандрогенії – патологічний стан, зумовлений надмірною продукцією андрогенів яєчниками і/або наднирковими залозами чи підвищеною локальною тканинною чутливістю до циркулюючих андрогенів. Це найбільш часта ендокринопатія в жінок. Важливість своєчасної діагностики гіперандрогенних станів зумовлена їх наслідками: андрогензалежною дермопатією, порушеннями менструального циклу, ендокринною безплідністю, підвищеним ризиком невиношування вагітності, передчасними пологами, гестаційним діабетом. Поширеність та можливі наслідки гіперандрогенії в жінок репродуктивного віку зумовлюють важливість своєчасної диференціальної діагностики основних синдромів гіперандрогенних станів – адреногенітального синдрому та синдрому полікістозних яєчників. Оскільки в симптоматиці цих синдромів є багато спільного, то на підставі даних огляду літератури і власних спостережень доповнена диференціальна діагностика і подана у вигляді оригінальної таблиці, що певною мірою допоможе ендокринологам і гінекологам розмежовувати ці патологічні стани.

Abstract. Hyperandrogenic syndrome is a pathological condition caused by an excessive production of androgens by ovaries and/or adrenal glands or increased local tissue sensitivity to circulating androgens. This is the most common endocrinopathy in women. The importance of timely diagnosis of hyperandrogenic states is due to their consequences: androgen-dependent dermopathy, menstrual disorders, endocrine infertility, increased risk of non-pregnancy, preterm labor, gestational diabetes. The prevalence and possible consequences of hyperandrogenism in women of reproductive age predetermine the importance of timely differential diagnosis of the major syndromes of hyperandrogenic states – adrenogenital syndrome and polycystic ovary syndrome. Since the symptoms of these syndromes have much in common, based on the data of literature review and own observations, a differential diagnosis is supplemented and presented in the form of an original table that to some extent will help endocrinologists and gynecologists to distinguish between these pathological conditions.