Клініко-параклінічні особливості та патофізіологічні механізми порушень системи травлення у недоношених новонароджених дітей при перинатальній патології

Abstract

Мета дослідження. Удосконалити діагностику порушень функціонального стану кишечника при перинатальній патології у недоношених новонароджених дітей на основі вивчення факторів ризику та клініко- лабораторних показників. Висновки. 1. Передчасне народження дітей обумовлює високий ризик порушень адаптації у новонароджених, що обумовлено морфо-функціональною незрілістю організму та реалізацією факторів перинатального ризику. 2. У комплексі вегето-вісцеральної дисфункції за умов перинатальної патології у новонароджених відмічаються ознаки поєднаної дисфункції системи травлення, ознаками якої є послаблення або відсутність смоктального рефлексу, зригування, стаз та парез кишечника, затримка відходження меконію та перехідного стільця, метеоризм; у найбільш важких випадках стійке й тривале зниження толерантності до ентерального харчування є одним з характерних проявів СПОН. 3. Підвищений рівень А1АТ, PMN-еластази, альбуміну та зниження концентрації ФЕ-1 у стільці дітей за наявності харчової дисфункції в комплексі ознак перинатальної патології, є лабораторним підтвердженням розладів системи травлення при передчасному народженні. 4. Патофізіологічними механізмами транзиторних порушень функціонального стану травної системи, що обумовлюють клінічні ознаки харчової інтолерантності, є: гостре запалення, підвищення проникливості слизової оболонки кишечника та екзокринна недостатність. Підвищена проникливість слизового бар’єру кишечника призводить до зростання транслокації патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів до кров’яного русла, що сприяє зростанню проявів ендотоксикозу при перинатальній патології у недоношених дітей. 5. Узгодження клініко-параклінічних критеріїв порушень функціонального стану травного тракту у комплексі перинатальної патології дадуть змогу підвищити ефективність діагностичних заходів в неонатальному періоді, зокрема у недоношених дітей, удосконалити підходи до надання медичної допомоги шляхом удосконалення комплексу діагностичних та лікувальних заходів.

Aim of the study. To improve the diagnosis of intestinal dysfunction in perinatal pathology in premature infants based on the study of risk factors and clinical and laboratory parameters. Conclusions. 1. Premature birth of children causes a high risk of adaptation disorders in newborns, which is due to the morphological and functional immaturity of the body and the realization of perinatal risk factors. 2. In the complex of vegetative-visceral dysfunction in conditions of perinatal pathology in newborns, there are signs of combined dysfunction of the digestive system, which is characterized by weakening or absence of sucking reflex, regurgitation, intestinal stasis and paresis, delayed passage of meconium and transitional stools, flatulence; in the most severe cases, persistent and prolonged decrease in tolerance to enteral nutrition is one of the characteristic manifestations of SIDS. 3. Increased levels of A1AT, PMN-elastase, albumin and decreased concentration of FE-1 in feces of children with nutritional dysfunction in the complex of signs of perinatal pathology are laboratory confirmation of digestive system disorders in premature birth. 4. The pathophysiological mechanisms of transient disorders of the functional state of the digestive system, which cause clinical signs of food intolerance, are: acute inflammation, increased permeability of the intestinal mucosa and exocrine insufficiency. Increased permeability of the intestinal mucosal barrier leads to increased translocation of pathogenic and opportunistic microorganisms into the bloodstream, which contributes to the growth of endotoxemia in perinatal pathology of premature infants. 5. Harmonization of clinical and paraclinical criteria for disorders of the functional state of the digestive tract in the complex of perinatal pathology will increase the effectiveness of diagnostic measures in the neonatal period, especially in premature infants, and improve approaches to medical care by improving the range of diagnostic and therapeutic measures.