Комплексне лікування пацієнтів з розацеа з урахуванням стану кишкового біоценозу та клінічних проявів дерматозу

Abstract

Підвищення ефективності лікування пацієнтів з розацеа є однією з важливих медико-соціальних задач сьогодення, зважаючи на поширеність дерматозу (серед населення України розацеа виявляють у 3% осіб) та особливості його клінічного перебігу. Розацеа – хронічний запальний дерматоз, який локалізується на відкритих ділянках тіла – шкірі обличчя, характеризується змінами мікроциркуляторного русла шкіри з розвитком стійких запальних плям (еритема), розширенням дрібних судин (телеангіектазії), надалі – запальних вузликово-гнійничкових елементів висипки. Встановлено, що розацеа – це поліфакторне захворювання шкіри, яке виникає внаслідок дії екзогенних (інсоляція, зміна температури, хімічні подразники, косметичні засоби тощо) та ендогенних чинників (вегетативні, нейроендокринні та імунні порушення, хронічні осередки інфекції тощо).