Особливості діагностики первинної артеріальної гіпертензії у школярів

Abstract

Артеріальна гіпертензія належить до класу захворювань з високим соціальним значенням і стає все більш важливою для сучасної педіатричної кардіології. Впродовж останніх років на міжнародному рівні було узгоджено актуальні підходи до діагностики та лікування підвищеного артеріального тиску у дітей. Складнощі встановлення діагнозу пов’язані з технічними особливостями вимірювання та оцінки величини артеріального тиску (АТ) у дітей. При цьому, існує потреба у підборі манжетки відповідно до віку дитини, вимірюванні зросту з подальшою оцінкою його вікового перцентильного значення, а при оцінці результатів АТ необхідно використовувати набір перцентильних таблиць чи графіків. За нормальний АТ приймається систолічний (САТ) і/або діастолічний (ДАТ) АТ, рівень якого є нижчим 90-ї перцентилі популяційного розподілу АТ відповідно до статі, віку та зросту (в свою чергу попередньо оціненого за віко-статевими нормативами). Якщо рівень САТ або ДАТ вище 95 перцентилі і визначається під час трьох або більше різних вимірювань, можна говорити про наявність у дитини артеріальної гіпертензії (АГ). Крім того, при вимірюваннях слід виключити гіпертензію «білого халату» - емоційну реакцію дитини на маніпуляцію. У дітей частіше реєструють вторинну гіпертонію, яка виступає симптомом якогось захворювання (хвороб нирок, порушення обміну речовин тощо). Первинна артеріальна гіпертензія діагностується значно рідше і часто випадково, або при профілактичних оглядах.