Варіанти будови, іннервації та кровопостачання довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини

Abstract

Резюме. У сучасній ортопедичній практиці зустрічаються захворювання, які не викликають виражених функціональних порушень в анатомічних сегментах кінцівок, але супроводжуються стійким больовим синдромом. Серед таких захворювань – бічний епікондиліт, або «лікоть тенісиста». У ділянці бічного надвиростка плечової кістки починаються поверхневі м’язи-розгиначі задньої групи передпліччя, зокрема довгий і короткий променеві м’язи-розгиначі зап’ястка. Поглиблення знань щодо типової і варіантної будови, топографії, кровопостачання та іннервації довгого й короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини дозволить удосконалити підхід до проведення існуючих фетальних хірургічних прийомів, а також створити підґрунтя для розробки сучасних оперативних доступів. Метою дослідження було встановлення анатомічної мінливості довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини. Дослідження проведено на препаратах верхніх кінцівок 36 плодів людини 4-10 місяців за допомогою макромікроскопічного препарування, ін’єкції судин і морфометрії. У роботі з’ясовані топографо-анатомічні особливості довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка у плодів людини: варіабельність і білатеральна асиметрія зовнішньої форми та розмірів, мінливість місць початку і прикріплення, варіанти кровопостачання й іннервації, закономірності внутрішньом’язового розподілу артерій і нервів у цих м’язах. Виявлено, що зоною найбільшої концентрації внутрішньом’язових нервів і артерій є верхня й середня третини черевців довгого й короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка. Незважаючи на гарне кровопостачання променевих м’язів-розгиначів зап’ястка, порівняно малі розміри їхніх м’язових черевців і поперечний хід внутрішньом’язових нервів обумовлюють обмежені можливості для викроювання з них м’язових клаптів. З метою викроювання клаптів на ніжці з цих м’язів найбільш раціональні розрізи в косонизхідному (косопоперечному) напрямку, що збігаються з ходом основних внутрішньом’язових нервів і артерій. Отже, можна використовувати довгий і короткий променеві м’язи-розгиначі лише для пластичного заповнення залишкових кісткових порожнин верхньої третини задньо-бічної поверхні променевої кістки. Переміщення довгого і короткого променевих м’язів-розгиначів зап’ястка утруднено також тим, що їх сухожилки перетинають довгий відвідний м’яз великого пальця, довгий і короткий м’язи-розгиначі великого пальця та створюють серйозні перешкоди для мобілізації цих сухожилків. Знання класичної та варіантної анатомії артерій верхньої кінцівки, і зокрема описані топографо-анатомічні особливості правої плечо-променевої артерії у плода 6 місяців, дозволять вибрати правильну тактику лікування й уникнути ятрогенних ушкоджень при маніпуляціях, діагностичних і хірургічних утручаннях.

Abstract. In modern orthopedic practice, some diseases do not cause pronounced functional disorders in the anatomical segments of the limbs but are accompanied by persistent pain syndrome. Among such diseases is lateral epicondylitis, or «tennis elbow». The superficial extensor muscles of the posterior group of the forearm begin in the region of the lateral epicondyle of the humerus, in particular the extensor carpi radialis longus and brevis. The deepening of knowledge about the typical and variant structure, topography, blood supply, and innervation of the extensor carpi radialis longus and brevis in human fetuses will allow for improving the approach to carrying out existing fetal surgical techniques, as well as to creating foundation for the development of modern surgical approaches. The study aimed to determine the anatomical variability of the extensor carpi radialis longus and brevis in human fetuses. The study was conducted on preparations of the upper limbs of 36 human fetuses aged 4-10 months using macromicroscopic preparation, vascular injection, and morphometry. The topographical and anatomical features of the extensor carpi radialis longus and brevis in human fetuses are elucidated: variability and bilateral asymmetry of the external shape and size, variability of the places of origin and attachment, variants of blood supply and innervation, patterns of intramuscular distribution arteries and nerves in these muscles. It was found that the zone of the greatest concentration of intramuscular nerves and arteries is the upper and middle third of the bellies of the extensor carpi radialis longus and brevis. Despite the good blood supply of the extensor carpi radial muscles, the relatively small size of their muscle bellies and the transverse course of the intramuscular nerves result in limited opportunities for cutting out muscle fl aps from them. To cut the fl aps on the leg from these muscles, the most rational cuts are in the ascending (transverse) direction, coinciding with the course of the main intramuscular nerves and arteries. Thus, it is possible to use the extensor carpi radialis longus and brevis only for plastic filling of the remaining bone cavities of the upper third of the posterior- lateral surface of the radius. The movement of the extensor carpi radialis longus and brevis is also complicated by the fact that their tendons cross the abductor pollicis longus muscle, extensor carpi radialis longus and brevis, and create serious obstacles for the mobilization of these tendons. Knowledge of the classic and variant anatomy of the arteries of the upper limb, and in particular the described topographic and anatomical features of the right brachial radial artery in a 6-month-old fetus, will allow choosing the correct treatment tactics and avoiding iatrogenic injuries during manipulations, diagnostic and surgical interventions.