Зміни показників пероксидації ліпідів, глутатіонової ланки протиоксидантного захисту, ІЛ-18, ІЛ-10 та матриліну 3 у хворих на остеоартроз, поєднаний з цукровим діабетом 2 типу, ожирінням, артеріальною гіпертензією

Abstract

Резюме. Низка досліджень вказує, що оксидативний стрес (ОС) впливає на патогенез та прогресування остеоартрозу (ОА). Відомо, що ОС є порушенням рівноваги між прооксидантними й антиоксидантними системами в клітинах і тканинах. Інтенсифікація пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) призводить до вивільнення прозапальних цитокінів, порушення мікроциркуляції, структури колагену і сприяє прогресуванню дегенеративного процесу в суглобових тканинах.

Резюме. Ряд исследований указывает на причастность оксидативного стресса (ОС) к патогенезу и прогрессированию остеоартроза (ОА). Известно, что ОС является нарушением равновесия между прооксидантными и антиоксидантными системами в клетках и тканях. Интенсификация пероксидного окисления липидов (ПОЛ) приводит к высвобождению провоспалительных цитокинов, нарушению микроциркуляции, структуры коллагена и способствует прогрессированию дегенеративного процесса в суставных тканях.

Summary. A number of studies indicate that oxidative stress (OS) is involved in pathogenesis and progression of osteoarthritis (OA). It is known that the OS is a disturbance of the balance between prooxidant and antioxidant systems in cells and tissues. Intensification of lipid peroxidation (LP) leads to the release of proinflammatory cytokines, disturbance of microcirculation, collagen structure and contributes to the progression of the degenerative process in the articular tissues.