Етіологічні фактори, що формують хронічний панкреатит

Abstract

Резюме. Хронічний панкреатит (ХП) – одне з поширених гастроентерологічних захворювань, яке становить близько 8-10 % у структурі усіх захворювань органів травлення. Нерідко це захворювання діагностують пізно (алкогольної природи – до 30 місяців, іншої етіології – до 60 місяців від початку розвитку захворювання). За останні роки збільшилася частота захворювання на ХП, який супроводжується структурними змінами, що призводить до екзо- та ендокринної недостатності ПЗ, характеризується значним погіршенням якості життя і достатньо високим ризиком розвитку цукрового діабету й пухлин підшлункової залози. Через 10 років після встановлення діагнозу ХП приблизно 25 % пацієнтів змушені залишити свою професійну діяльність або стають інвалідами. При цьому розвивається зовнішньосекреторна недостатність ПЗ, страждає травлення завдяки формуванню мальдигестії (синдром порушеного перетравлювання) та мальабсорбції(синдром зниженого всмоктування). Знання етіологічних чинників (куріння, алкоголізм, інфекційні, вірусні, гельмінтозні чинники, спадковість, метаболічний синдром, ендокринні захворювання, холелітіаз, хронічна ниркова недостатність тощо) при цьому мають значення не тільки для діагностики, але й для перебігу, диференційного діагнозу, лікування, реабілітаційних заходів та прогнозу перебігу захворювання.

Резюме. Хронический панкреатит (ХП) – это одно из распространенных гастроэнтерологических заболеваний, составляющее около 8-10 % в структуре всех гастроэнтерологических заболеваний органов пищеварения. Нередко данное заболевание диагностируется поздно (алкогольной природы – до 30 месяцев, другой этиологии – до 60 месяцев от начала развития болезни). В последние годы увеличилась частота заболеваемости ХП, что сопровождается структурными изменениями, приводящими к экзо- и эндокринной недостаточности ПЖ, характеризуется ухудшением качества жизни и достаточно высоким риском развития сахарного диабета и опухолей поджелудочной железы. Через 10 лет после установления диагноза ХП приблизительно 25 % пациентов вынуждены оставить свою профессиональную деятельность и становятся инвалидами. При этом развивается внешнесекреторная недостаточность ПЖ, страдает пищеварение вследствие формирования мальдигестии (синдром нарушенного всасывания) и мальабсорбции (синдром нарушенного всасывания). Знание этиологических факторов (табакокурение, алкоголизм, инфекционные, вирусные факторы, гельминтозные инвазии, холелитиаз, хроническая почечная недостаточность и т.д.) при этом имеют значение не только для диагностики, но и для клинического течения, дифференциального диагноза, лечения, реабилитационных мероприятий и прогноза течения заболевания.

Summary. Chronic pancreatitis (CP) is one of the most common gastrointestinal diseases, accounting for about 8-10 % in the structure of all gastroenterological diseases of the digestive system. Often this disease is diagnosed late (alcohol icnature – up to 30 months, an other etiology – up to 60 months From the beginning of the disease). In recent years, the incidence of CP has increased, which is accompanied by structural changes leading to exo- and endocrine pancreatic insufficiency, characterized by a deterioration in the quality of life and a relatively high risk of developing diabetes and pancreatic tumors. Ten years after the diagnosis of CP, approximately 25 % of patients are forced to leave their professional activities and become disabled. This develops the external secretory deficiency of the prostate, suffers from digestion due to the Formation of maldigestion (syndrome of impaired absorption) and malabsorption (syndrome of impaired absorption). Knowledge of etiologic factors (tobacco smoking, alcoholism, infectious, viral factors, helminthic nausea, cholelithiasis, chronic renal failure, etc.) are important not only for diagnosis, but also for clinical course, differential diagnosis, treatment, rehabilitation activities and prognosis of the course of the disease.