Оптимізація хірургічного лікування та профілактика розвитку спайкової хвороби черевної порожнини під час експериментального моделювання

Abstract

Резюме. Експериментальне моделювання спайкового процесу на тваринах дає можливість вивчити механізм утворення спайок у черевній порожнині, знайти шляхи переривання цього процесу на визначеному етапі та уникнути розвитку ускладнень. Метою цієї роботи було оптимізувати способи моделювання спайкового процесу, визначити рівні гіалуронової кислоти та N-пептиду колагену III типу в сироватці крові та впровадження інтраопераційного визначення локальної концентрації циркулярних м'язів тонкої кишки для покращення перистальтичної хвилі в післяопераційному періоді й попередження виникнення спайкової хвороби черевної порожнини. Для вирішення поставлених завдань проведено три серії експериментальних досліджень на 135 білих безлінійних щурах, віком 35±5 діб, вагою 110,0±20,0 г. У першій серії експериментальних досліджень виявлено, що інтенсивність виникнення та розповсюдження спайок у черевній порожнині прямо пропорційно залежать від способу моделювання спайкового процесу та більш виражені під час ушкодження мезотелію та ішемії тонкої кишки. З другої серії експериментальних досліджень випливає, що розділення інтраперитонеальних спайок без застосування бар'єрних засобів сприяло розвитку спайкових конгломератів і масивного гіперпластичного спайкового процесу, що призводить до розвитку кишкової непрохідності, а використання розчину «Дефенсаль» сприяє зменшенню спайкового процесу, але не попереджує його виникнення після релапаротомії. Інтраопераційне визначення локальної концентрації циркулярних м'язів із частковим адгезіолізисом і застосуванням розчину «Дефенсаль» – третя серія експерименту, що сприяє більш швидкій регенерації ушкодженої очеревини та відсутності спайкових конгломератів і гіперпластичних спайкових процесів.

Резюме. Экспериментальное моделирование спаечного процесса на животных позволяет изучить механизм образования спаек в брюшной полости, найти пути прерывания этого процесса на определенном этапе и избежать развития осложнений. Целью данной работы было оптимизировать способы моделирования спаечного процесса, определение уровней гиалуроновой кислоты и N-пептида коллагена III типа в сыворотке крови и внедрение инраоперационного определения локальной концентрации циркулярных мышц тонкой кишки для улучшения перистальтической волны в послеоперационном периоде. Для решения поставленных задач проведены три серии экспериментальных исследований на 135 белых безлинейных крыс, возрастом 35±5 суток, весом 110,0±20,0 г. В первой серии экспериментальных исследований обнаружено, что интенсивность возникновения и распространения спаек в брюшной полости прямо пропорционально зависят от способа моделирования спаечного процесса и более выражен при повреждении мезотелия и ишемии тонкой кишки. Из второй серии экспериментальных исследований следует отметить, что разделение интраперитонеальных спаек, без применения барьерных средств, способствовало развитию спаечных конгломератов и массивным гиперпластическим спаечным процессам, что приводит к развитию кишечной непроходимости, а использование раствора Дефенсаль способствует уменьшению спаечного процесса, но не предотвращает его возникновение, после релапаротомии. Интраоперационное определение локальной концентрации циркулярных мышц, с частичным адгезиолизисом и применением раствора «Дефенсаль», третья серия эксперимента, способствует более быстрой регенерации поврежденной брюшины и отсутствию спаечных конгломератов и гиперпластичных спаечных процессов.

Abstract. Experimental modeling of the adhesion process on animals makes it possible to study the mechanism of adhesion formation in the abdominal cavity, to find ways to interrupt this process at a certain stage and to avoid the development of complications. The aim of this study was to optimize the methods of modeling the adhesion process, determining the levels of hyaluronic acid and N-peptide collagen type III in serum and introducing intraoperative determination of local concentrations of circular muscles of the small intestine to improve peristaltic wave in the postoperative period and prevent adhesions. To solve these problems, three series of experimental studies were performed on 135 white nonlinear rats, aged 35±5 days, weighing 110.0±20.0 g. In the first series of experimental studies it was found that the intensity of the occurrence and spread of adhesions in the abdominal cavity is directly proportional to the method of modeling the adhesion process, and more pronounced in mesothelial damage and small bowel ischemia. The second series of experimental studies shows that the separation of intraperitoneal adhesions without the use of barrier agents contributed to the development of adhesive conglomerates and massive hyperplastic adhesions, which leads to the development of intestinal obstruction, and the use of «Defensal» solution reduces but doesn't prevent adhesions after relaparotomy. Intraoperative determination of the local concentration of circular muscles with partial adhesiolysis and the use of «Defensal» solution, the third series of experiments promotes faster regeneration of the damaged peritoneum and the absence of adhesive conglomerates and hyperplastic adhesions.