Ефективність застосування різних остеопластичних матеріалів перед проведенням дентальної імплантації у пацієнтів груп дослідження

Abstract

Мета роботи – дослідити ефективність застосування остеопластичних матеріалів на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини, які були використані для заповнення кісткових дефектів під час проведення стоматологічних операцій перед дентальною імплантацією у пацієнтів груп дослідження. Висновки. Ефективність використання остеопластичних матеріалів на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини підтверджена значеннями коефіцієнта стабільності імплантатів, які через 12 місяців були вірогідно вищими референтних, р<0,01, та більшими, ніж у пацієнтів І основної та III (контрольної груп) на 12,43% та 19,33% відповідно.

Цель работы – исследовать эффективность применения остеопластических материалов на основе мультипотентних мезенхимальных стромальных клеток жировой ткани (ММСК-ЖТ), которые были использованы для заполнения костных дефектов во время проведения различных стоматологических операций перед дентальной имплантацией у пациентов групп исследования. Выводы. Эффективность использования остеопластических материалов на основе мультипотентных мезенхимальных стромальных клеток жировой ткани подтверждена значениями коэффициента стабильности имплантатов, которые через 12 месяцев были достоверно выше референтных, p<0,01, и больше, чем у пациентов основной I и III контрольной групп на 12,43% и на 19,33% соответственно.

Objective – to investigate the effectiveness of bone augmentation materials based on multipotent mesenchymal stromal cells of adipose tissue, which were used to fill bone defects after various dental surgeries before dental implantation in patients of the research groups. Conclusions. The effectiveness of osteoplastic materials based on multipotent mesenchymal stromal cells of adipose tissue was confirmed by the values of the stability coefficient of implants, which after 12 months of the research were probably higher than the reference, p<0.01, and 12.43% and 19.33% higher than in patients of the I main and III control groups.