Рання діагностика й частота розвитку діабетичної нефропатії залежно від тривалості цукрового діабету 1-го типу

Abstract

Резюме. Мета дослідження – встановити частоту розвитку діабетичної нефропатії (ДН) залежно від тривалості цукрового діабету (ЦД) 1-го типу, а також вміст цистатину С як маркера раннього ураження нирок. Висновки. Визначення рівня цистатину С і розрахунок ШКФ з використанням цього показника дозволяє діагностувати доклінічні стадії ниркової дисфункції у хворих на ЦД 1-го типу при нормальному рівні креатиніну в крові і відсутності зниження ШКФ, розрахованої з використанням показника креатиніну. За даними ретроспективного дослідження, частота розвитку й тяжкість перебігу ДН у хворих на ЦД 1-го типу збільшується при тривалості захворювання понад 10 років.

Цель исследования – установить частоту развития диабетической нефропатии (ДН) в зависимости от длительности сахарного диабета (СД) 1-го типа, а также содержание цистатина С как маркера раннего поражения почек. Выводы. Определение уровня цистатина С и расчет СКФ с использованием этого показателя позволяет диагностировать доклинические стадии почечной дисфункции у больных с СД 1-го типа при нормальном уровне креатинина в крови и отсутствии снижения СКФ, рассчитанной с использованием показателя креатинина. По данным ретроспективного исследования, частота развития и тяжесть течения ДН у больных с СД 1-го типа увеличивается при длительности заболевания свыше 10 лет.

The objective – to establish the incidence of diabetic nephropathy (DN) depending on duration of type 1 diabetes mellitus (DM), and also the content of cystatin С as a marker of early kidney damage. Conclusions. Determination of cystatin С level and calculation of glomerular filtration rate using this index allows diagnosing the preclinical stages of kidney dysfunction in patients with type 1 DM in the normal creatinine level in the blood and without decline in glomerular filtration rate calculated using creatinine value. According to a retrospective study, the incidence and severity of DN in patients with type 1 DM increases with disease duration of more than 10 years.