Вплив мелатоніну на стан вуглеводного обміну в печінці алоксандіабетичних щурів

Abstract

У статті показано, що в печінці алоксандіабетичних щурів із явним цукровим діабетом у порівнянні з контролем рівень базальної глікемії, активність лактатдегідрогенази та глюкозо-6-фосфатази зростають відповідно на 139, 61 та 186%, у той час як уміст глікогену, активності піруваткінази та гтокозо-6-фосфатдегідрогенази знижувалися на 15,35 та 42% відповідно. Рівень базальної глікемії, вміст глікогену та активність піруваткінази в печінці алоксандіабетичних щурів із прихованим діабетом вірогідно не відрізнялися від показників інтактних щурів, проте активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, лактатдегідрогенази та глюкозо-6-фосфатази були на 77,20 та 43% відповідно вищими, ніж у тварин контрольної групи. Уведення алоксандіабентичним щурам мелатоніну в дозі 10 мг/кг упродовж тижня сприяло нормалізації показників обміну вуглеводів у групі тварин із прихованим діабетом. Семиденне уведення цієї ж дози мелатоніну алоксандіабетичним щурам із явним цукровим діабетом сприяло нормалізації рівня базальної глікемії, вмісту глікогену, активності піруваткінази і лактатдегідрогенази в печінці щурів, а також суттєвому зниженню активності глюкозо-6-фосфатази та підвищенню активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, рівень якої перевищив на 40% даний показник у контрольній групі тварин.