Механізми реагування організму на гіпоксію як універсальний адаптогенний чинник. Повідомлення 1. Популяційні особливості реагування на гіпобаричну гіпоксію у мешканців високогірних регіонів

Abstract

Стаття присвячена питанням дослідження механізмів реагування організму людини на гіпоксію, зокрема популяційним особливостям компенсаторних реакцій систем транспортування кисню, репродуктивним механізмам адаптації представників природних популяцій високогірних регіонів до екзогенної гіпоксії. Мета роботи – проаналізувати стан питання механізмів реагування організму мешканців природних популяцій на високогірну гіпоксію в сучасній медичній літературі. Висновки. Проаналізувавши доступні літературні джерела, можна стверджувати, що наявність широкого спектру генетичних маркерів адаптації до гіпоксії та унікальності геномних композицій у представників місцевих популяцій різних, територіально розмежованих, високогірних регіонів світу, свідчить як про універсальність гіпоксії як природного адаптогена, так і про значення всієї композиції чинників, які зумовлюють розвиток адаптаційної реакції та впливають на її перебіг. Подальше вивчення взаємодії між генетичними, епігенетичними та екологічними факторами для формування моделей адаптації до висотної гіпоксії обіцяє поглиблення розуміння механізмів, що лежать в основі адаптаційного потенціалу людини, та уточнення її наслідків для здоров'я населення.

Статья посвящена вопросам исследования механизмов реагирования организма человека на гипоксию, в частности популяционных особенностей компенсаторных реакций систем транспортировки кислорода, репродуктивных механизмов адаптации представителей местных популяций высокогорных регионов к экзогенной гипоксии. Цель работы – проанализировать состояние изучения механизмов реагирования организма жителей природных популяций на высокогорную гипоксию в современной медицинской литературе. Выводы. Проанализировав доступные источники научной литературы, можно утверждать, что наличие широкого спектра генетических маркеров адаптации к гипоксии и уникальности геномных композиций у представителей местных популяций различных, территориально разделенных, высокогорных регионов мира, свидетельствует как об универсальности гипоксии как естественного адаптогена, так и о значении всей композиции факторов, которые обусловливают развитие адаптационной реакции и влияют на ее ход. Дальнейшее изучение взаимодействия между генетическими, эпигенетическими и экологическими факторами для формирования моделей адаптации к высотной гипоксии обещает углубление понимания механизмов, лежащих в основе адаптационного потенциала человека, и уточнение ее последствий для здоровья населения.

The article is devoted to the study of mechanisms of the human body response to hypoxia, in particular the population characteristics of the compensatory reactions of oxygen transport systems, reproductive mechanisms of adaptation, in representatives of local populations of highland regions to exogenous hypoxia. Objective – the purpose of the work is to analyze the state of the study of the organism response mechanisms of the inhabitants' organisms of local highland populations to high altitude hypoxia in the modem medical literature. Conclusions. Analyzing the available literature, it can be argued that the presence of a wide range of genetic markers of adaptation to hypoxia and the uniqueness of genomic compositions in representatives of local populations of different, geographically delimited, highland regions of the world, testifies to the universatility of hypoxia as natural adaptogene, as well as importance of full composition of natural factors, which cause the development of the adaptation response and affect its course. Further study of the interaction between genetic, epigenetic and environmental factors for the formation of models of adaptation to high-altitude hypoxia promises to deepen the understanding of the mechanisms of human adaptation potential and to clarify its consequences for public health.