Персоналізація лікувальної тактики при гострому перитоніті

Abstract

Резюме. У роботі обґрунтовано принципи персоналізованого підходу до лікування хворих на перитоніт шляхом комплексної оцінки результатів клінічних, лабораторних, інструментальних та генетичних досліджень, які дозволяють визначити індивідуальні особливості проявів патологічних та компенсаторних процесів, наведені результати застосування такої тактики. Мета. Покращити результати лікування хворих на перитоніт, зменшити частоту виникнення ускладнень. Матеріал та методи. Клінічний матеріал становили 226 пацієнтів з гострим перитонітом, у яких проведено комплексне клінічне, лабораторне, інструментальне обстеження. Окрім загальновизнаних лабораторних параметрів, визначали рівні цитокінів та серотоніну, проводили аналіз алелей поліморфних ділянок генів IL1β (-511С/Т) та 5-HTTLPR за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Результати. Виявлені суттєві відмінності вираженості процесів пероксидації, протеолізу, фібринолізу при різних формах перитоніту, встановлений їх зв'язок з розповсюдженням запального процесу та варіантами гену IL1β (-511С/Т). Доведено, що однією з причин виникнення післяопераційного парезу кишок є порушення серотонінергічних механізмів регуляції його скоротливої здатності, які тісно пов'язані із варіантами гену 5-HTTLPR. Виявлені генетично детерміновані індивідуальні особливості запального процесу в очеревинній порожнині стали підґрунтям для розробки персоналізованих алгоритмів лікувальної тактики, вдосконалення етапів оперативного втручання та медикаментозне лікування, розробки методів профілактики різних ускладнень. Висновок. Для покращення результатів лікування пацієнтів на гострий перитоніт доцільно застосовувати персоналізовану лікувальну тактику, яка базується на результатах комплексної оцінки клінічних, лабораторних, інструментальних та генетичних досліджень.

Резюме. В работе обоснованы принципы персонализированного подхода к лечению больных перитонитом путем комплексной оценки результатов клинических, лабораторных инструментальных и генетических исследований, которые позволяют определить индивидуальные особенности проявлений патологических и компенсаторных процессов, приведены результаты применения такой тактики. Цель. Улучшить результаты лечения больных перитонитом, уменьшить частоту возникновения осложнений. Материал и методы. Клинический материал составили 226 пациентов с острым перитонитом, у которых проведено комплексное клиническое, лабораторное, инструментальное обследование. Кроме общепризнанных лабораторных параметров, определяли уровни цитокинов и серотонина, проводили анализ аллелей полиморфных участков генов IL1β (-511С/Т) и 5-HTTLPR с помощью полимеразной цепной реакции. Результаты. Выявлены существенные различия выраженности процессов пероксидации, протеолиза, фибринолиза при различных формах перитонита, установлена их связь с распространением воспалительного процесса и вариантами гена IL1β (-511С/Т). Доказано, что одной из причин возникновения послеоперационного пареза кишечника является нарушение серотонинергических механизмов регуляции его сократительной способности, которые тесно связаны с вариантами гена 5-HTTLPR. Обнаруженные генетически детерминированые индивидуальные особенности воспалительного процесса в брюшинной полости стали основой для разработки персонализированных алгоритмов лечебной тактики, совершенствования этапов оперативного вмешательства и медикаментозное лечение, разработки методов профилактики различных осложнений. Вывод. Для улучшения результатов лечения пациентов с острым перитонитом целесообразно применять персонализированную лечебную тактику, основанную на результатах комплексной оценки клинических, лабораторных инструментальных и генетических исследований.

Abstract. The paper substantiates the principles of a personalized approach to the treatment of patients with peritonitis by means of the results of clinical, laboratory instrumental and genetic studies that allow to determine the individual features of the manifestations of pathological and compensatory processes comprehensive assessment, and the results of such tactics application are given. Aim of the study is to improve the treatment outcomes for patients with peritonitis, reduce the incidence of its complications. Material and methods. Clinical material included 226 patients with acute peritonitis. A comprehensive clinical, laboratory, instrumental examination was carried out. In addition to generally recognized laboratory parameters, levels of cytokines and serotonin were determined, IL1β (-511С/T) and 5-HTTLPR polymorphic alleles were analyzed by polymerase chain reaction. Results Significant differences in the severity of peroxidation, proteolysis, and fibrinolysis in different forms of peritonitis were revealed, and their association with the propagation of the inflammatory process and variants of the IL1β gene (-511С/T) was established. It has been proved that one of the causes of postoperative paresis of the intestine is a violation of the serotonergic mechanisms of regulation of its contractile ability, which are closely related to variants of the 5-HTTLPR gene. Detected genetically determined individual characteristics of the inflammatory process in the peritoneal cavity became the basis for the development of personalized therapeutic tactics algorithms, improvement of surgical intervention stages and medical treatment, development of methods for the prevention of various complications. Conclusion. To improve the results of patients with acute peritonitis treatment, it is advisable to use personalized therapeutic tactics based on the results of a clinical, laboratory, instrumental and genetic research comprehensive assessment.