Психологічні аспекти впровадження проблемно-орієнтованого навчання в рамках грантового проекту із запобігання медичних помилок (Training Against Medical Errors, Tame, Erasmus+)

Abstract

Дворічний досвід проведення занять зі студентами 12 груп 6-го курсу за методикою проблемно-орієнтованого навчання (ПОН) із залученням віртуальних пацієнтів як клінічних кейсів у лінійному та розгалуженому варіантах в рамках грантового проекту із запобігання медичних помилок (Training Against Medical Errors, TAME, Erasmus+) свідчив про імовірність виникнення дисфункціональності групової взаємодії та зниження академічної ефективності студентів, що визначало необхідність виявлення, врахування та подолання психологічних бар’єрів, властивих особистісно-орієнтованому підходу в навчанні випускників. Поліпшення групової взаємодії та позитивний поступ групи можливі за умови врахування особливостей освітнього процесу студентів старших курсів, зокрема таких, як орієнтація на вирішення проблеми, особистісний концепт, готовність вчитися та життєвий досвід. Студенти-випускники мають мотивацію до навчання, якщо у них є проблема, яку можна вирішити завдяки новим знанням, тому вивчають лише те, що хочуть, або те, що їм необхідне для вирішення проблеми, чому істотно сприяє саме методика ПОН. Тьютору слід фокусувати групу на вирішенні проблеми з точки зору студентів та якомога активніше залучати їх до процесу навчання. Старшокурсники воліють керувати процесом свого навчання і контролювати його, хочуть, щоб визнавали їх здатність до самостійного навчання. Атмосфера довіри та поваги, можливість планувати та приймати рішення стосовно процесу свого навчання, дозволяють задовільнити ці потреби особистісного концепту студентів. Для цього тьютор виступає посередником, а не вчителем, підтримує самоспрямованість навчання. Процес навчання студентів старших курсів передбачає зростання компетентностей, для чого студенти мають мати можливість визначити свої потреби у навчанні, зважаючи на початкові компетентності. Ефективність навчання зростає, якщо можливість навчання скоординована із потребою у знаннях. Тьютор лише допомагає студентам визначитись із потребами у навчанні, для цього слід бути уважним і підтримати студентів, якщо вони чогось не знають. Важливим є врахування особистого досвіду кожного студента, тьютору слід розуміти та поважати досвід студентів, а також стимулювати застосування нових знань до вже існучого досвіду. Зважаючи на ці особливості освітнього процесу за методикою ПОН, слід брати до уваги наступні принципи: студенти мають хотіти вчитися; студенти вчитимуться лише тоді, коли відчуватимуть у цьому необхідність; потребу у навчанні можна стимулювати або розвинути; активна діяльність стимулює навчання; можливість застосувати на практиці нові знання і вміння посилюють бажання вчитися; навчання має фокусуватися на актуальних проблемах; під час навчання має існувати можливість активного обговорення і дискусії; обстановка для навчання має бути безпечною; слід чергувати різні форми і методики навчання, активуючи слухові, візуальні, кінестетичні канали, що слід врахувати при розробці кейсу. У процесі ПОН тьютор може стикатися із складними ситуаціями для керування та вирішення. Зокрема, трапляються надто говіркі члени групи; сторонні розмови; некоректні коментарі; неадекватні учасники; особистісні зіткнення; агресивні члени групи; відволікання на сторонні справи; сонні та байдужі учасники; домінантні члени групи та «всезнайки». Для кожної ймовірної складної ситуації в процесі ПОН тьютору заздалегідь слід розробити ефективну стратегію її вирішення та подолання. Таким чином, навчання за методикою ПОН підвищує відповідальність, самосвідомість та мотивацію до навчання студентів, однак асоціює із певними психологічними ризиками групової взаємодії та особистісного спектру. Для успішної динаміки групи тьютору слід знати, вміти розпізнавати та ефективно долати індивідуальні та групові психологічні перешкоди.