Ефективність лікування інфаркту міокарда та хронічної хвороби нирок на тлі артеріальної гіпертензії з використанням антагоністів альдостерону

Abstract

Перебіг гострого Q-інфаркту міокарда з наявною артеріальною гіпертензією супроводжується надмірною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, втратою скоротливості гладеньком`язових клітин, розширенням передсердь, а зменшення нейропептиду вазопресину за використання антагоністів альдостерону промотує функціонуючий захист розвитку серцевої недостатності. Еплеренон, порівняно зі спіронолактоном, сприяє більш вираженому зниженню концентрації альдостерону, особливо у хворих з хронічною хворобою нирок ІІ стадії. Параметри нейрогуморальних показників служать не тільки діагностичними маркерами перебігу захворювання, окремі з них є незалежними предикторами розвитку та прогресування кардіоваскулярних катастроф.