Застосування S-амлодипіну та його комбінації з лізиноприлом у хворих на гіпертонічну хворобу: вплив на гемодинаміку та метаболічні показники

Abstract

Мета дослідження. Вивчити вплив S-амлодипіну та його комбінації з лізиноприлом на гемодинаміку та метаболічні показники у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ). Матеріали і методи. Обстежено 44 хворих на ГХ І-ІІ стадій, у яких вивчали показники артеріального тиску (АТ), інсулінорезистентності (ІР), вуглеводного та ліпідного обміну, вміст фактора некрозу пухлин-α (TNF-α), пероксидне окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантний захист (АОЗ), рівень кінцевих метаболітів монооксиду нітрогену (NO), систему гемостазу та протеолітичну активність крові в динаміці лікування. Контрольну групу склали 24 практично здорові особи, репрезентативні за віком і статтю. Одержані результати. Встановлено, що монотерапія S-амлодипіном дозволяє знизити систолічний та діастолічний АТ до цільового рівня у 54,17 % та 45,83 % хворих на ГХ відповідно, а під впливом комбінованого антигіпертензивного лікування цільові рівні АТ досягаються у 90 % хворих. Монотерапія S-амлодипіном та комбіноване лікування не впливали на показники ІР, вуглеводного та ліпідного обміну, вміст TNF-α, кінцевих метаболітів NO, однак знижували ПОЛ, підвищували АОЗ. Лікування S-амлодипіном покращувало фібриноліз, а комбінована терапія додатково зменшувала рівень фібриногену, підвищувала активність антитромбіну ІІІ, знижувала лізис низькомолекулярних білків у хворих на ГХ. Висновки. S-амлодипін та його комбінація з лізиноприлом позитивно впливають на гемодинаміку та метаболічні показники у хворих ГХ без випадків поганої переносимості лікування.