Особливості хірургічного лікування захворювань глотки у дітей із синдромом Дауна

Abstract

Хірургічні втручання на мигдаликах глотки (аденотомія, аденотонзилотомія) проведені 12 дітям із синдромом Дауна і 25 дітям без спадкової патології (контрольна група). Рівні складності хірургічного маніпулювання і анестезіологічного супроводу визначали з використанням візуальних аналогових шкал, індексу Маллампаті, ступеню висування нижньої щелепи, рухливості шийного відділу хребта. Для прогнозування параметрів глотки використовували показники кефалометрії. Oтоскопія і тимпанометрія дали змогу характеризувати стан середнього вуха. Встановлено, що складність анестезіологічного супроводу у дітей із синдромом Дауна зумовлена анатомічними особливостями: III-IV клас за Маллампаті виявлений у 58,3 % проти 12 % у контрольній групі (OR-10,3; 95 %CI-1,9-54,3), класи В і С висування нижньої щелепи – у 33,3 % проти 12 % (OR-3,7; 95%CI-0,7-20,1); обмеження рухливості атланто-окципітального з’єднання – у 83,3 % проти 12% (OR-36,7; 95 %CI-5,3-254,9). Недостатня ефективність відновлення носового дихання, що виявлена в 41,7 % випадків, може бути зумовлена особливостями анатомічних взаємовідношень між органами обличчя і шиї при синдромі Дауна. Серед дітей із синдромом Дауна переважали особи з ортогрантним обличчям (75 % проти 44 % у групі контролю), що повинно бути враховано при проведенні аденотомії. Ознаки кондуктивної приглухуватості виявлені у третини (33,3 %) дітей із синдромом Дауна (OR-5,8; 95 %CI-0,9-37,6).