Гострий панкреатит: механізми розвитку та нові підходи до діагностики, прогнозування перебігу і лікування

Abstract

Шляхом проведення комплексних порівняльних експериментальних та клінічних досліджень визначено провідні шляхи генералізації панкреатичних ферментів, розкрито нові механізми їх ушкоджуючого впливу, досліджено чинники антипротеазного захисту, доведено роль порушень у системах протеолізу, фібринолізу, цитокінів, процесів пероксидації ліпідів і білків у розвитку та прогресуванні гострого панкреатиту. Досліджено дистрибуції R122Н-поліморфізму гена PRSS1 і N34S-поліморфізму гена SPINK у хворих на гострий панкреатит, вивчено особливості його клінічного перебігу в носіїв різних генотипів. Результати досліджень дозволили визначити мутаційні R122H-, H122H- і S34S-генотипи як генетичні предиктори тяжкого перебігу гострого панкреатиту та розвитку його ускладнень. Запропоновано лікувальну тактику, яка передбачає особливості її вибору в осіб із генетично детермінованими розладами внутрішньоацинарної інактивації трипсину й застосування нових методів діагностики, прогнозування та лікування гострого панкреатиту, що дозволило зменшити кількість післяопераційних ускладнень з 31,6 % до 12,5 %, знизити летальність при поширеному панкреонекрозі з 30,0 % до 14,3 %.