Ефективність лікування субклінічного атеросклерозу за даними ультразвукового сканування серця і судин та стрес-тестів

Abstract

З метою дослідження ефективності впливу статинотерапії (група 1, аторвастатин) і метаболічного лікування (група 2, триметазидин та магне-В6) обстежено 164 пацієнти з ознаками субклінічного атеросклерозу залежно визначення збільшення комплексу інтима-медіа понад 0,9 мм в умовах проведення парної ехокардіографії і стрес-тестів (тредміл) за тривалого спостереження (три місяці і один рік). Оцінка процесів ремоделювання в обох групах лікування (статини/метаболічна терапія) свідчить про спрямування через три місяці лікування до зростання кількості випадків збільшеної фракції викиду (ФВ) в групі 1 (p<0,05) при недостовірному переважанні кількості випадків не зміненої ФВ у групі 2 (p>0,1) із підвищенням кількості випадків концентричного ремоделювання лівого шлуночка вдвічі частіше в групі 2 (р>0,05), втричі – через три місяці (р>0,5) і через один рік (р<0,05). Зростання толерантності до фізичного навантаження зареєстроване в групі 1 на тлі лікування впродовж трьох місяців (p<0,05) та одного року (p<0,01) на відміну від групи 2 з відсутніми змінами показника впродовж трьох місяців (p>0,5) за збільшення через один рік (p<0,05). Отже, визначені розбіжності впливу статинотерапії і метаболічного лікування на показники центральної гемодинаміки та реакції на стрес-тести за субклінічного атеросклерозу.