Тривале спостереження за хворими на гострий інфаркт міокарда при використанні антагоністів альдостерону

Abstract

Проведено аналіз віддалених результатів використання антагоністів альдостерону (спіронолактону та еплеренону) у комплексному лікуванні хворих на інфаркт міокарда з серцевою недостатністю. Досліджено функціональний стан міокарда за допомогою ехокардіографії, визначено рівень нейрогуморальних месенджерів – альдостерону, ангіотензинперетворювального ферменту, передсердного натрійуретичного пептиду, фактору Віллебранда. Показано, що за використання еплеренону більш висока вірогідність відновлення у хворих функціонального стану міокарда – зростання фракції викиду на 16,1 %, ударного об'єму на 23,2 %. Згідно з теорією шансів встановлено, що за використання еплеренону ймовірність досягнення маси міокарда лівого шлуночка менше за 180,24±15,24 г вірогідно вища, ніж за застосування спіронолактону (t=2,10; р<0,05). При аналізі концентрації в плазмі крові альдостерону встановлено, що через рік його вміст суттєво знизився в обох групах, хоча більш виражено в осіб, які приймали еплеренон (р<0,01).