Методика отримання адекватного аутодермотрансплантата

Abstract

Щоб клапоть за своїми розмірами та формою максимально відповідав рані, можна зробити наступне. Отримати відбиток рани на сухій марлі, складеній у 4-5 шарів, і вирізати шаблон. По ньому викроююють потрібної форми трансплантат, попередньо зрізаний дерматомом на моделюючій плівці, яка не дає можливості йому згорнутися. Далі плівку відділяють і укладають клапоть на ранову поверхню. Спершу можна наложити кілька провізорних швів по кутах рани, а потім його краї фіксують до країв рани окремими вузловими швами тонкою ниткою з інтервалом 0,5-1 см. Після фіксації трансплантата по всьому периметру, провізорні шви знімають, завдяки чому клапоть краще прилягає до рани. За потреби його центральну частину можна підшити до дна рани. Накладають асептичну пов’язку і тісно фіксують марлевим чи еластичним бинтом. Якщо рановий дефект достатньо великий, потрібно два, іноді три і більше клапті, які з’єднують між собою окремими швами. Це суттєво не погіршує їх приживлення. За розташування дефекту поблизу чи в проекції суглобів, забезпечують тимчасову іммобілізацію. Під час першої перев’язки переконуються у відсутності гематом під клаптем. Шви знімають на 7-8 добу.