Ефективність базисної терапії дітей, хворих на бронхіальну астму фенотипу пізнього початку, з урахуванням ацетиляторного поліморфізму

Abstract

У статті на основі аналізу досягнення контролю бронхіальної астми оцінено ефективність базисного протизапального лікування у дітей, що хворіють на астму фенотипу пізнього початку, залежно від ацетиляторного статусу. Аналіз досягнення контролю захворювання проводили за результатами ACT-тесту. Для оцінки ацетиляторного статусу використовували пробу із сульфадимезином. Установлено, що на тлі базисного лікування вірогідно виразнішою виявилася динаміка покращання контролю у дітей з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку та швидким ацетиляторним механізмом, ніж у представників з повільним ацетиляторним статусом. Вірогідно кращий контроль у дітей з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку та швидким ацетиляторним механізмом зумовлений вірогідно меншою потребою у використанні швидкодіючих β2-агоністів, за рахунок дещо меншої кратності нічних та денних симптомів, а також меншого обмеження активності. Показники ефективності базисного лікування виявилися кращими у дітей з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку та швидким ацетиляторним статусом. На тлі курсу протизапальної інгаляційної терапії в дітей з фенотипом пізнього початку захворювання та повільним ацетиляторним механізмом зниження відносного ризику неконтрольованого перебігу патології становило 72,7%, зниження абсолютного ризику – 48,5%, а число хворих, яких необхідно пролікувати, дорівнювала 2 пацієнти.