Оцінка ефективності полегшувального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму фенотипу пізнього початку залежно від ацетиляторного поліморфізму

Abstract

У статті на основі аналізу динаміки нападу бронхіальної астми оцінено ефективність полегшувального лікування у дітей, що хворіють на бронхіальну астму фенотипу пізнього початку, залежно від ацетиляторного статусу. Тяжкість бронхообструктивного синдрому при надходженні хворих до стаціонару під час загострення захворювання оцінювали за бальною шкалою. Для оцінки ацетиляторного статусу використовували пробу із сульфадимезином. Встановлено, що прояви обструкції бронхів упродовж першого тижня лікування в стаціонарі були виразніші в дітей, хворих на бронхіальну астму з фенотипом пізнього початку та швидким ацетиляторним статусом. Водночас, темпи дезобструкції виявилися швидшими у дітей з фенотипом БА пізнього початку та повільними ацетиляторними механізмами, за рахунок частішої необхідності у комбінованій бронхолітичній терапії, компонентом якої вірогідно частіше виступали глюкокортикостероїди. Установлено, що показники ефективності полегшувальної терапії виявилися кращими у дітей з фенотипом БА пізнього початку та повільним ацетиляторним механізмом.