Клініко-сонографічні показники як діагностичні критерії інфекційного мононуклеозу в дітей

Abstract

Актуальність. Значний поліморфізм клінічних проявів інфекційного мононуклеозу, поліорганість враження, часто відсутність чітких клінічно-параклічних критеріїв та відтермінованість у часі результатів доступних лабораторних тестів, а іноді і неможливість їх проведення, утруднюють діагностику захворювання на догоспітальному етапі та при надходженні до стаціонару. Мета дослідження. Оптимізувати діагностику та лікування інфекційного мононуклеозу у дітей шляхом вивчення сучасних особливостей перебігу та аналізу діагностичної цінності клінічних та інструментальних показників у верифікації захворювання. Матеріали й методи. На базі інфекційного боксованого відділення крапельних інфекцій КМУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» (м. Чернівці) обстежено 65 дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз, які знаходилися на стаціонарному лікуванні за період 2014-15 рр., першу клінічну групу (І) сформували 42 дитини, заключний клінічний діагноз захворювання у яких верифіковано на підставі комплексу клінічно-гематологічних критеріїв, до другої (ІІ) клінічної групи порівняння увійшли 23 дитини, хворих на серологічно підтверджений інфекційний мононуклеоз. За основними клінічними ознаками групи спостереження вірогідно не відрізнялися. Результати. Встановлено, що для хворих на інфекційний мононуклеоз дітей характерні клінічні особливості, зокрема, раптовий початок захворювання (у 93,8%) з лихоманки вищої за 37,5°С (у 80%), наявність ексудативного тонзиліту (у 81,6%), підщелепної та шийної лімфаденопатії (у 90,7%), утрудненого носового дихання (у 78,4%) та гугнявості голосу (у 73,8%). У підтвердженні інфекційного мононуклеозу ЕБВ етіології явища ексудативного тонзиліту та лімфаденопатії виявилися високочутливими (90% та 95% відповідно), проте із значною часткою хибнопозитивних результатів. Висновок. Таким чином, враховуючи недостатню діагностичну цінність клінічно-анамнестичних та сонографічних показників у виявленні інфекційного мононуклеозу у дітей ЕБВ етіології, що підтверджувалося низькими значеннями відношення правдоподібності та показників ризику, використання їх доцільне лише в комплексі.