Ризик персистувального перебігу фенотипу ранньої бронхіальної астми у дітей

Abstract

Для оптимізації діагностики та лікування бронхіальної астми у дітей на підставі аналізу даних проспективного спостереження встановлені особливості перебігу окремих фенотипів захворювання. Обстежено 312 дітей, в яких після стаціонарного лікування бронхообструктивний синдром мав персистувальний характер (І група, середня тривалість катамнестичного спостереження сягала 12,50,36 року) і 388 пацієнтів, у яких після стаціонарного лікування повторних нападів БА не траплялося (ІІ група, середня тривалість катамнестичного спостереження склала 15,10,2 року). У процесі спостереження за дітьми з персистуванням бронхообструктивного синдрому лише у 13,1±2,3% випадків відзначене значне погіршення перебігу захворювання, у 38,5±3,3% хворих спостерігалося виразне покращення, а в 48,4±3,4% пацієнтів захворювання характеризувалося постійною тяжкістю. Варто відзначити, що в 7,4±1,5% осіб визначалося відновлення рецидивування бронхообструктивного синдрому після його припинення та відсутності впродовж, у середньому, 1-7 років. Щодо формування фенотипу персистувальної астми, то найбільш чутливими є наступні клінічно-анамнестичні маркери: частота бронхообструктивного синдрому більше чотирьох епізодів на рік (чутливість тесту 71%), а найбільш специфічними – обтяженість алергологічного анамнезу за обома родоводами, сезонність нападів астми та супутній алергічний риніт (специфічність 99%).