Особливостві гіперсприйнятливості до гістаміну дихальних шляхів у хворих на бронхіальну астму дітей шкільного віку за різних запальних фенотипів захворювання

Abstract

На базі обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівці у 83 школярів, хворих на персистувальну бронхіальну астму (БА), вивчалася діагностична цінність показників гіперсприйнятливості дихальних шляхів (ДШ) до гістаміну у верифікації запальних фенотипів захворювання. Першу (І) клінічну групу склали 47 дитини (56,6%) із еозинофільним фенотипом БА, до другої (ІІ) групи увійшло 36 пацієнтів (43,4%), хворих на нееозинофільний/нейтрофільний фенотип БА. Усім хворим досліджували неспецифічну гіперсприйнятливість ДШ до прямих подразників за допомогою провокаційного спірометричного тесту з інгаляціями серійних розведень гістаміну (за методом Juniper E.F., 1994). Обчислювали показники: провокаційну концентрацію гістаміну (ПК20Г), провокаційну дозу гістаміну та дозозалежну криву (ДЗК). Для оцінки діагностичної цінності тестів визначали їх чутливість (ЧТ), специфічність (СТ), передбачувану цінність позитивного та негативного результатів. Бронхопровокаційну пробу з серійними розведеннями гістаміну доцільно використовувати для верифікації БА у дітей шкільного віку. А саме ПК20Г<8,0 мг/мл виявляється високочутливим скринінговим тестом (ЧТ=95%) у встановленні діагнозу БА за різних запальних фенотипів. Жоден із показників неспецифічної гіперсприйнятливості ДШ до гістаміну недоцільно самостійно використовувати як скринуючий метод для верифікації еозинофільного фенотипу БА через високу частоту хибнонегативних результатів. Найінформативнішим для підтвердження еозинофільного фенотипу захворювання виявляється показник гіпереактивності бронхів до гістаміну (ДЗК≥3,0 у.о.) завдяки високій специфічності тесту (СТ=94%) та незначній кількості (17%) помилкового діагностування еозинофіл-асоційованого запалення ДШ за його відсутності.