Зміни сироваткового вмісту окремих гормонів у дітей, хворих на бронхіальну астму, залежно від рівня контролю захворювання

Abstract

Мета роботи. Для оптимізації результатів базисного лікування бронхіальної астми у дітей шкільного віку вивчити показники регуляції обміну кальцію та глюкози, а також кортизол-продукувальну функцію наднирників, за різного ступеня контрольованості захворювання. Матеріал і методи. В умовах пульмоалергологічного відділення ОДКЛ м.Чернівці обстежено 65 хворих на бронхіальну астму школярів, які сформували клінічні групи залежно від бальної оцінки контролю захворювання з використанням клінічно-інструментальної оціночної шкали (КІО). І групу сформували 50 хворих, в яких сума балів за КІО-шкалою становила 17 балів і більше (неконтрольована БА), а до складу ІІ групи увійшло 15 хворих із контрольованим перебігом захворювання. Визначали: стан регуляції обміну глюкози за вмістом антитіл класу IgG до інсуліну, концентрацію кортизолу та паратгормону у сироватці крові. Результати дослідження та їх обговорення. У роботі показано, що концентрація паратгормону у сироватці крові хворих І групи становила в середньому 3,16±1,0 пг/мл, а у ІІ групі – 4,0±0,8 пг/мл (P>0,05). Статистично значимими виявилися розбіжності у створених групах за показниками регуляції вуглеводного обміну та синтезу. Так, антитіла до інсуліну у сироватці крові у хворих основної групи виявлялися в концентрації 32,56±6,02 Од/мл, у дітей із контрольованою БА – у 20,1±0,9 Од/мл, а концентрація кортизолу в сироватці крові відповідно становила 107,5±27,2 нг/мл та 45,0±1,3 нг/мл (в усіх випадках P<0,05). Установлені кореляційні статистично значимі зв’язки вмісту паратгормону в сироватці із тривалістю застосування системних ГКС під час нападів БА (R=0,72), а кортизолу – з дозою швидкодіючих β2-агоністів (R=0,32), а також застосованими пролонгованими β2-агоністами (R=-0,54). Слід зазначити, що високі титри антитіл класу IgG до інсуліну (>20 Од/мл) у сироватці крові асоціювали з підвищеним ризиком неконтрольованого перебігу БА: відношення шансів (ВШ) становило 1,3 (95% ДІ: 0,4-4,2), а відносний ризик (ВР) – 1,14 (95% ДІ: 0,7-1,8). У свою чергу вміст антитіл до інсуліну менше 32,0 Од/мл підвищував клініко-епідеміологічний ризик контрольованого перебігу астми: ВШ-6,3 (95% ДІ: 0,7-56,3), ВР-1,3 (95% ДІ: 0,2-8,4). Аналогічно зменшувався ризик неконтрольованого перебігу астми у хворих за вмісту в сироватці крові кортизолу, що не досягав 230 нг/мл: ВШ-2,1 (95% ДІ: 0,2-22,2), ВР-1,1 (95% ДІ: 0,2-6,3). Висновки. У дітей із контрольованим перебігом бронхіальної астми має місце пригнічення глюкокортикостероїд-синтетичної функції наднирників за рахунок ескалаційного підходу до формування схеми базисної терапії. При неконтрольованому перебігу бронхіальної астми в 1,3 разу зростає ризик наявності високих титрів антитіл класу IgG до інсуліну (>20 Од/мл), що вимагає моніторингу рівня глікемії. Кореляція вмісту паратгормону в сироватці із тривалістю застосування системних глюкокортикостероїдних препаратів під час нападів БА (R=0,72) непрямо підкреслює наявність остеопенії та остеопорозу у хворих дітей.