Вплив анаприліну на циркадіанну організацію ренальних функцій за різної модифікації фотоперіоду

Abstract

Біологічні ритми є кардинальною закономірністю всесвіту, вони різноманітні і охоплюють всі рівні організації життя – від клітинного до популяційного. Усі ритми підпорядковуються головному пейсмейкеру, розташованому в супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса [1]. Важливою ланкою також є шишкоподібна залоза (ШЗ). Наявність у ній ά- та β-адренорецепторів доведена [2, 3]. Зважаючи на велику кількість цих рецепторів у внутрішніх органах людини, широке використання у терапевтичній практиці бетаадреноблокаторів виправдане [4, 5]. Вперше бета-адреноблокатори застосовані понад 40 років тому як антиаритмічні засоби, а також для лікування стенокардії. Дотепер вони є найбільш вживані засоби при вторинній профілактиці після перенесеного гострого інфаркту міокарда [6, 7]. Однак, при вивченні дії на організм низки антигіпертензивних препаратів виявлено їхні часозалежні відмінності, тобто враховано хронофармакодинаміку та хронофармакокінетику лікарських засобів [8, 9]. Метою нашого дослідження було з’ясування впливу блокади бетаадренорецепторів на хроноритми іонорегулювальної та кислоторегулювальної функцій нирок за умов різної модифікації фотоперіоду.