Please use this identifier to cite or link to this item: http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/9752
Title: ЛІКУВАННЯ ГІПОГАЛАКТІЇ У ЖІНОК ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ
Authors: Бакун, Оксана Валеріанівна
Закутній, Тарас Олександрович
Issue Date: 2015
Publisher: Громадська організація «Львівська медична спільнота»
Abstract: Раціональне харчування передбачає, в першу чергу, вигодовування дітей першого року життя і рудним молоком матері. Унікальність грудного молока полягає в тому, що це найбільш здорова, оптимально збалансована природою їжа, яка легко засвоюється. Вона повністю задовольняє всі харчові і енергетичні потреби дитини від народження і не менше ніж до 5-6 місяців життя без яких- небудь добавок [2]. Серед багатьох проблем грудного вигодовування самою ча¬стою є скарга матері на те, що у неї не вистачає молока. Гіпогалактія — це зни¬ження секреторної діяльності молочних залоз в період лактації [1]. Розрізняють первинну і вторинну' гіпогалактію. Первинна зумовлена анатомічними і функ¬ціональними особливостями молочних залоз, а також важкими захворюваннями матері, іюв'я:іаними з екстра іспіталь пою патологією (цукровий діабет, зоб ди¬фузний токсичний) зустрічається рідко, тільки у 4-10% жінок. А також серед причин гіпогалактії можна виділити наступні фактори: генетичний і ятроген¬ний. До останнього відносять випадки застосування у вагітних і породіль меди¬каментозних засобів, які активують і стимулюють пологову діяльність (естро¬гени, простагландини, окситоцин). В подальшому у породіль, які отримували ці препарати, в перші години і доби після пологів відсутня лактація чи вона про- являється в більш пізні терміни і с недостатньою [3]. Вторинна ііногалактія може бути викликана ускладненнями вагітності, по¬логів і післяпологового періоду (пізні гестози вагітних, анемії вагітних, маткові кровотечі та ін.), а також порушення режиму, нераціональне харчування, психі¬чні та фізичні перенавантаження, неправильна організація режиму годування новонародженого та техніка годування, захворювання молочних залоз (тріщини сосків, мастити). Вторинна гіпогалактія в більшій мірі тимчасовий стан. Якщо при первинній гіпогалактії ми маємо обмежені можливості лікування, то при вторинній гіпогалактії можливо при своєчасному лікуванні відновити лактацію. Для цього необхідно з’ясувати причину, яка викликала гіпогалактію |3, 4]. Можна виділити особливу групу жінок по розвитку первинної гіпогалак¬тії це жінки, які перенесли операцію кесаревого розтину За годинами виник¬нення розрізняють ранню гіпогалактію. Вона проявляється в перші 10 днів піс¬ля пологів. І пізню гіпогалактію, яка виникає після 10 днів [5]. Нами обстежено 60 породіль, які розподілили на дві груши: І основна ЗО жінок із зниженою лактаційною функцією. II контрольна — ЗО породіль із збе¬реженою лактаційною функцією. У всіх жінок було вивчено анамнез життя, пе¬ренесені соматичні та гінекологічні захворювання, особливості менструальної і дітородної функцій, перебіг вагітності, пологів і післяпологового періоду. У новонароджених визначали стан при народженні, оцінку за шкалою Ангар, пер¬винне зменшення маси тіла і ступінь її відновлення до четвертої-п’ятої доби життя, особливості перебігу періоду ранньої постнатальної адаптації. Лактацій¬ну функцію у пацієнток оцінювали на четверту'п’яту добу післяпологового пе¬ріоду на підставі клінічних спостережень за породіллями, добовою кількістю молока, що продукується, за введенням новонародженим прикорму сумішшю, а також за показниками втрати маси та її відновлення у дітей впродовж перших чотирьох-п’яти діб після народження. Нормальною лактацією вважали стан, за якого прикорми не вводилися, максимальна втрата маси тіла новонароджених не перевищувала 6%, відновлення початкової маси не менше 95% протягом раннього неонатального періоду. При оцінці ступеня недостатності функції лактації використовували кла¬сифікацію С.Н.Гайдукова (1999): 1 ступ, тяжкості — дефіцит молока не більше 25% від необхідної кількості, II ступ. - 50%, III ступ. - до 75%, IV ступ, - понад 75%. Для постановки діагнозу недостатності функції лактації (гіпогалактія) брали до уваги дані анамнезу, наявності екстрагенітальних захворювань, ускла¬днення перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду. Статистичну обробку отриманих результатів проводили на персональному комп'ютері ЮМ з допомогою статистичної програми Excel, використовуючи методи варіаційної статистики. Достовірність відмінностей ознак встановлюва¬ли за допомогою t критерію Ст’юдента. Різниці показників вважали достовір¬ними при значенні р<0,05, Наявність гінекологічних захворювань в анамнезі розглядається як чинник ризику різних порушень репродуктивної системи, що призводить до тормона- льних зрушень, порушення дітородної функції з подальшими ускладненнями післяпологового періоду, а також впливає на становлення і тривалість лактації. Гінекологічні захворювання в анамнезі мали 23 (76,6%) жінок основної групи і 11 (36,6%) — контрольної (р<0,05). Запальні захворювання жіночої статевої сфери в обох групах відмічалися приблизно з однаковою частотою. У той же час порушення менструальної функції достовірно частіше визначалися в основ¬ній групі — 21 (70%) жінки, порівняно з контрольною — у 4 (13,3%) (р<0,05). В основній групі у структурі порушень менструальної функції звертає на себе увагу переважання таких нозологічних <}юрм, як дисменорея у 5 (16,6%), по- ліменорея — у 2 (6,6%), нерегулярні менструації — у 12 (40%) жінок. Лише в ос¬новній групі в анамнезі було виявлено такі порушення, як пізнє менархе — у 1 (3,3%), гіпоменструальний синдром у 1 (3,3%) пацієнтки. При аналізі акушерського анамнезу слід зазначити, що кожна третя поро¬ділля як основної, так і контрольної групи, мала в анамнезі артифіціальні абор¬ти: 11 (36,6%) і 9 (30%), відповідно. У кожної другої жінки основної групи (16, 53,3%) були вказівки в анамнезі на невиношуваїшя вагітностей, здебільшого за рахунок самовільних абортів — у 12 (40%), а також на передчасні пологи — у З (10%). Неускладнений перебіг післяпологового періоду реєструвався значно рідше в основній групі породілей у 4 (13,3%), ніж у контрольній - у 16 (53,3%). Нормальний перебіг післяпологового періоду в основній групі було відмічено у 4 породіль, що склало 13,3%, у контрольній у 16 (53,3%). Зни¬ження функції лактації у 22 (73,3%) жінок основної групи та у 4 (13,3%) ко-нтрольної групи, субінволюція матки — у 4 (13,3%) жінок основної групи та у 1 (3,3%) жінок контрольної групи. Оскільки субінволюція матки відмічалася зна¬чно частіше в жінок основної групи, нами проаналізовано чинники, які сприя¬ють виникненню цього ускладнення. У жінок основної групи значно частіше реєструвалися захворювання серцево-судинної системи: у 8 (26,6%), а у конт¬рольній групі у 4 (13,3%). Наявність запальних захворювань органів малого тазу в анамнезі можна розглядати як чинник, що впливає на інволюцію матки та зниження лактаційної функції в післяпологовому періоді. Так, хронічний саль- пінгоофорит зареєстровано у більшості породілей обох груп: в основній групі у 19 (63,3%), в контрольній у 7 (23,3%) (р<0,05). Половина породілей з субін¬волюцією матки вказували на наявність в анамнезі ерозії шийки матки в ос¬новній групі у 2 (50%). У жінок при зниженні функції лактації відмічається в анамнезі висока частота порушень менструального циклу і хронічного сальпін- гоофориту: в основній групі - у 21 (70%) і 19 (63,3%), в контрольній - у 4 (13,3%) і 5 (16,6%), відповідно (р<0,()5). Невиношування вагітності в анамнезі як чишшк розвитку гіпогалактії зареєстровано у 53,3% жінок основної групи. І Іри гіпогалактії у більшості породілей основної групи відмічалася загроза переривання вагітності у 14 (46,6%), гестоз — у 10 (33,3%), анемія у 27 (90%), плацентарна недостатність у 12 (40%), у контрольній групі у 16,6, 3,3, 53,3 та 6,6% спостережень, відповідно (р<0,05). Найвагомішими інтраната- льними чинниками для порушень лактаційної функції після пологів були ано¬малії пологової діяльності і крововтрата понад 500 мл, які реєструвалися в обох групах майже з однаковою частотою. Як в основній, так і в контрольній групі породілей нами не отримано достовірно значущих перинатальних чинників се¬ред доношених новонароджених, які б впливали на становлення лактації в піс¬ляпологовому періоді. За даними ретроспективного аналізу виявлено, що у жі¬нок з порушенням лактації повільніше збільшувалася маса тіла (лише до 5- ї до¬би відновлювали початкову масу тіла. Список літератури: 1. Гутикова Л.В. Гипої алактия, развивающаяся на фоне перенесеного гестоза / Л.В. Гутикова, Р. Анисим, О. Кузнецов 7 Здравоохранение Российской Федерации. 2007.-№2. -С. 53-56. 2. Гутикова Л.В. Новые подходы к профилактике гипогалакши / Л.В. Гутикова// Рос-сийский вестник акушера гинеколога. 2007. — Т. 7, № 3. — С. 43 46. 3. Медведь В.И. Медикаментозная терапия и лактация / В.И.Медведь, А.П. Викторов// Лікування та діагностика. 2001. № 2. - С. 54-58. 4. Паєнок О.С. Особливості клінічного перебігу післяпологового періоду і порушень лактаційної функції у жінок з дифузним негоксичним зобом / О.С. Паєнок // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2011. — № 1. - С. 70 73. 5. 1 Ірофилактика гипогалактии у родильниц, перенесших абдоминальное родоразреше- ние / [И. Лахно. А.Мащенко, В.Дудко и др.] // Медицина неотложных состояний. 2008 № І Є. 80-82.
URI: http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/9752
Appears in Collections:Статті



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.