Вплив мелатоніну на гістохімічні особливості розподілу глікогену в клітинах печінки алоксандіабетичних щурів

Abstract

У роботі вивчали вплив препарату мелатоніну на гістохімічні особливості розподілу глікогену в клітинах печінки щурів з явною та прихованою формами цукрового діабету (ЦЦ) типу 1, спровокованого введенням алоксану моногідрату. При гістологічному дослідженні на 12-тудобу після введення алоксану моногідрату оптична густина специфічного забарвлення на глікоген у гепатоцитах та в клітинах Купфєра в групі тварин з явним ЦД у середньому на 23 та 20% відповідно менше показників контрольної групи тварин, у той час як відхилення яскравості в клітинах Купфєра-збільшувалося на 10% у порівнянні з показниками інтактних тварин. Відхилення яскравості в групі тварин з прихованим ЦД збільшувалося, у порівнянні з контрольною групою, у середньому на 25%. Оптична густина в цитоплазмі клітин Купфєра та відхилення яскравості у тварин з при¬хованим ЦД зменшувалися на 18% у порівнянні з показниками інтактних тварин та на 12% у порівнянні з показниками тварин з явним цукровим діабетом, відповідно. Введення препарату мелатоніну щурам у дозі 10 мг/кг упродовж 7 діб сприяло відновленню, але з різною ефективністю розподілу глікогену в гепатоцитах і клітинах Купфєра. Позитивний вплив екзогенного мелатоніну на стан гепатоцитів та вміст глікогену ймовірно здійснюється за рахунок його антиоксидантних властивостей та здатності стимулювати поглинання глюкози тканинами, збільшувати концентрацію АТФ і стимулювати депонування глікогену в тканинах.