Динаміка показників вентиляційної функції зовнішнього дихання у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень та бронхіальну астму із супутнім синдромом подразненого кишківника

Abstract

Мета роботи – дослідження вентиляційної функції зовнішнього дихання (ФЗД) і характер її змін у відповідь на бронходилятатор у пацієнтів на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та бронхіальну астму (БА) із супутнім синдромом подразненого кишківника (СПК). Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів на ХОЗЛ, 50 хворих на БА, 50 осіб на ХОЗЛ з СПК та 50 хворих на БА з СПК у період загострення основного захворювання. Вік хворих коливався від 24 до 65 років, чоловіків було всього 115, жінок – 85. Основним методом діагностики обструкції бронхів є дослідження вентиляційної функції зовнішнього дихання (ФЗД) – комп'ютерна спірографія з аналізом кривої "потік-об'єм", що проводилась на комп'ютерному спірографі фірми Eger. Для визначення зворотності обструкції застосовували проби з інгаляційним бронходилятатором сальбутамолом. Результати. У хворих на ХОЗЛ спостерігалось зниження як ОФВ1, так і ФЖЄЛ. Ступінь спірометричних порушень корелювала з тяжкістю захворювання. У всіх хворих був характерний обструктивний тип графічного зображення кривої "потік-об'єм", що характеризувався зниженням об'ємної швидкості повітряного потоку. Співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ % та СОШ 25%-75% у всіх хворих на ХОЗЛ були знижені. Наявність супутнього СПК у хворих на БА середньої тяжкості не дає можливість досягнення повного контролю за перебігом БА, за рахунок збереження спазму периферичних бронхів, що потребує медикаментозної корекції у вигляді посилення інгаляційної терапії БА. Найкраща однократна реакція на бронхолітики (приріст ОФВ1 в середньому 19,5±2,3%) спостерігалась у хворих на БА з синдромом минучої генералізованої обструкції, при переважанні бронхоспазму. У хворих на БА із СПК з синдромом минучої генералізованої обструкції приріст ОФВ1 після інгаляції бронхолітика становив в середньому 12,6%±1,7%. Висновки. На основі проведеного аналізу порушень вентиляційної ФЗД, у хворих на ХОЗЛ із СПК виявлено переважання периферичного типу бронхітичного варіанта стійкої генералізованої бронхіальної обструкції. У хворих на БА із СПК переважав синдром минучої генералізованої обструкції з повністю зворотною обструкцією у хворих на БА без СПК та збереженням спазму периферичних бронхів у хворих на БА із СПК.

Цель работы – исследование вентиляционной функции внешнего дыхания и характер ее изменений в ответ на бронходилятатор у пациентов на хроническое обструктивное заболевание легких (ХОЗЛ) и бронхиальную астму (БА) с сопутствующим синдромом раздраженного кишечника (СРК). Материалы и методы. Обследовано 50 пациентов с ХОЗЛ, 50 больных с БА, 50 лиц с ХОЗЛ с СРК и 50-сБА и СРК в период обострения основного заболевания. Возраст больных находился в пределах от 24 до 65 лет, мужнин было всего 115, женщин – 85. Основным методом диагностики бронхиальной обструкции является исследование функции внешнего дыхания (ФВД) – компьютерной спирографии с последующим анализом кривой "поток-объем" с помощью компьютерного спирографа фирмы "Eger". Для определения обратимости обструкции применяли пробы с ингаляционным бронходилятатором сальбутамолом. Результаты. У больных с ХОЗЛ наблюдалось снижение как ОФВ1,так и ФЖЕЛ. Степень спирометрических нарушений коррелировалась с тяжестью заболевания. У всех больных регистрировался обструктивный тип графического изображения кривой "объем-поток", что характеризовалось снижением объемной скорости воздушного потока. Соотношение ОФВ1/ФЖЕЛ в % и СОС 25%-75% у всех больных с ХОЗЛ был снижен. Наличие сопутствующего СРК у больных с БА не дает возможность достичь полного контроля за течением БА, за счет сохранения спазма периферических бронхов, что требует медикаментозной коррекции в виде усиления ингаляционной терапии БА. Лучшая однократная реакция на бронхолитики (прирост ОФВ1 в среднем 19,5±2,3%) отмечалась у больных с БА с синдромом преходящей генерализированной обструкции, преимущественно при бронхоспазме. У больных с БА и СРК при синдроме преходящей генерализированной обструкции прирост ОФВ1 после ингаляции бронхолитика составил в среднем 12,6%±1,7%. Выводы. Выявлено негативное влияния сопутствующего СРК у больных ХОЗЛ и БА на выраженность, особенности и характер обратимости бронхиальной обструкции, что негативно влияет на течение бронхообструктивной патологии и требует терапевтической коррекции. Основываясь на проведенном анализе нарушений вентиляционной ФВД у больных с ХОЗЛ и СРК, обнаружено преимущество перифирического типа бронхитического варианта стойкой генерализированной бронхиальной обструкции. У больных с БА и СРК преобладал синдром преходящей генерализированной обструкции с полностью обратимой обструкцией у больных с БА без СРК и сохранение спазма периферических бронхов у больных с БА и СРК.

The aim of the work is to study the ventilation function of external respiration (FER) and the nature of its changes in response to bronchodilator in patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD) and bronchial asthma (BA) with concomitant irritable bowel syndrome (IBS). Material and methods. 50 patients with COPD, 50 patients with BA, 50 persons with COPD and IBS and 50 patients with BA and IBS during the exacerbation of the underlying disease were examined. The age of patients ranged from 24 to 65 years: 115 men and 85 women. The main method of diagnosis of bronchial obstruction is the study of the ventilation function of external respiration (FER) using computer spirography with the analysis of the curve "flow-volume", which was carried out on a computer spirography Eger. To determine the reversibility of obstruction, samples with inhaled bronchodilator salbutamol were used. Results. In patients with COPD, there was a decrease in both FEV1 and FVC The degree of spirometric disorders correlated with the severity of the disease. The obstructive type of graphic image of the curve "flow-volume", which was characterized by a decrease in the volume velocity of the airflow, was observed in all patients. The ratios of FEV1/FVC % and MEF 25%-75% in all patients with COPD were reduced. The presence of concomitant IBS in patients with moderate BA does not make it possible to achieve complete control over the course of BA, due to the continuance of spasm of the peripheral bronchi, which requires medical correction in the form of increased inhalation therapy of BA. The best single reaction to bronchodilators (increase in FEV1 on average 19.5±2.3%) was observed in patients with BA with transient generalized obstruction syndrome, with bronchospasm predominance. In patients with BA and IBS with transient generalized obstruction syndrome, the increase in FEV1 after inhalation of bronchodilator was on average 12.6%±1.7%. Conclusions. Based on the analysis of violations of ventilation FER in patients with COPD with IBS, the predominance of the peripheral type of bronchial variant of persistent generalized bronchial obstruction was revealed. Transient generalized obstruction syndrome with completely reverse obstruction prevailed in patients with BA and IBS, in patients with BA without IBS and continuance of peripheral bronchial spasm in patients with BA with IBS.