Використання гіалуронової кислоти в лікуванні спайкової кишкової непрохідності у дітей

Abstract

Мета роботи – дослідити можливості застосування гіалуронової кислоти в лікуванні спайок черевної порожнини в експерименті та у дітей. У роботі використано препарат гіалуронової кислоти вітчизняного походження – "Дефенсаль". Проведені серії експериментальних досліджень на 60 інфантильних безлінійних щурах, масою тіла 100±20 мг. Тварини розподілені на дві групи: І група – моделювання спайок черевної порожнини (25 щурів); II група – лікування спайкового процесу. У II групі щурів на 30 добу експерименту виконували розділення спайок. З метою лікування спайок проводили залиття в черевну порожнину розчину "Дефенсаль" у кількості 8 мл (25 щурів). 10 щурів – група контролю. Декапітацію щурів проводили на 30 добу. Виконували забір ділянок термінального відділу клубової кишки (КК) з метою дослідження морфологічних змін стінки кишки та APUD-системи (системи нейроендокринної регуляції шлунково-кишкового тракту). Для виявлення секреторних гранул в цитоплазмі апудоцитів проведено аргірофільну (метод Гримеліуса) та аргентафінну (метод Массона в модифікації Гамперля) реакції. З діагнозом спайкова кишкова непрохідність (СКН) було прооперовано 84 дитини. Діти поділені на дві групи: І – без використання розчину "Дефенсаль" (56 пацієнтів); II – з використанням розчину "Дефенсаль" (28 пацієнтів). Терміни спостереження за дітьми від 1 до 4 років. У групі щурів з використанням "Дефенсалю" спостерігали відсутність спайок у 42,86% випадків та поодинокі спайки, що не деформують кишечник, виявлені у 42,86%, множинні спайки, що не перешкоджають переміщенню хімуса та не деформують кишечник – 14,28%. При моделюванні спайок (І група) відзначали зменшення кількості апудоцитів і зниження їх функціональної активності, про що засвідчили розміри аргірофільних гранул. УII групі, при забарвленні досліджуваного матеріалу за Гримеліусом, у залозах слизової оболонки знайдена достатня кількість апудоцитів. У І групі (56 дітей), в першій рік після операції із спайковим синдромом, звернулося 13 (23,21%) дітей, у терміни до 4 років – 20 (35,71%) пацієнтів. У II групі (28 дітей) із спайковим синдромом (вдалося вилікувати консервативно) протягом 2,5 років післяопераційного періоду звернулося 2 (7,14%) пацієнтів, що вказує на ефективність застосування препарату з метою лікуванні спайок черевної порожнини у дітей.

Целью работы было изучить возможности применения гиалуроновой кислоты с целью лечения интраперитонеальных спаек в эксперименте и у детей, в работе использован препарат гиалуроновой кислоты отечественного происхождения – "Дефенсаль". Для достижения цели проведены серии экспериментальных исследований на 60 инфантильных нелинейных крысах, массой тела 100±20 мг. Животные были разделены на две группы: I группа – моделирование спаек брюшной полости (25 крыс); II группа – лечение спаечного процесса. Во II группе крыс на 30 сутки эксперимента выполняли разделение спаек. С целью лечения спаек в брюшную полость заливали раствор "Дефенсаль" в количестве 8 мл (25 крыс). 10 крыс – группа контроля. Декапитацию крыс проводили на 30 сутки. Выполняли взятие участков терминального отдела подвздошной кишки (ПК) с целью исследования морфологических изменений стенки кишки и APUD-системы (системы нейроэндокринной регуляции желудочно-кишечного тракта). Для выявления секреторных гранул в цитоплазме апудоцитов проведена аргирофильная (метод Гримелиуса) и аргентафинная (метод Массона в модификации Гамперля) реакции. С диагнозом СКН было прооперировано 84 ребенка. Дети были разделены на две группы I – без использования раствора "Дефенсаль" (56 пациентов); II – с использованием раствора "Дефенсаль" (28 пациентов). Сроки наблюдения за детьми от 1 до 4 лет. В группе крыс с использованием "Дефенсаль" наблюдалось отсутствие спаек в 42,86% случаев, единичные спайки, что не деформируют кишечник, определяли в 42,86%, множественные спайки, которые не препятствовали перемещению химуса и не деформировали кишечник – 14,28%. При моделировании спаек (II группа) отмечали уменьшение количества апудоцитов и снижение их функциональной активности, о чем свидетельствовали размеры аргирофильных гранул. Во II группе, при окраске исследуемого материала по Гримелиусу, в железах слизистой оболочки найдено достаточное количество апудоцитов. В I группе (56 детей), в первый год после операции, со спаечным синдромом обратилось 13 (23,21%) детей, в сроки до 4 лет – 20 (35,71%) пациентов. Во II группе (28 детей) со спаечным синдромом (удалось вылечить консервативно) на протяжении 2,5 лет послеоперационного периода обратилось 2 (7,14%) пациентов, что свидетельствует об эффективности применения препарата с целью лечении спаек брюшной полости у детей.

The purpose of the explore the possibility of using hyaluronic acid for the treatment of intraperitoneally adhesions in experiment and at children. We used hyaluronic acid – "Defensal". To achieve the goal, we have done the series of experimental studies on 60 infantile rats, weighing 100±20 mg. Animals were divided into two groups: group – modeling of intra-abdominal adhesions (25 rats); group II – treatment of adhesions. In II group of rats carried out the separation of adhesions on the 30th day of the experiment. For the treatment of adhesions was performed by flooding the abdominal cavity of the solution "Defensal" with the amount of 8 ml (25 rats). 10 rats were control group. The decapitation of the rats were on the 30th day. The parts of terminal ileum (ТІ) were taken to study morphological changes of the wall ileum and APUD-system (system neuroendocrine regulation of the gastrointestinal tract). There were two reactions to identify secretory granules into the apudocyte. The argyrophil Grimelius and the argentophil Masson-Hamperlmethods were carried out. 84 children were operated on AID. The children were divided into two groups. I group were "Defensal" were not to use (56 patients). II group were "Defensal" to use (28 patients). The follow-up of children from 1 to 4 years. In the group of rats using "Defensal", there has been an absence of adhesions in 42.86% of cases. The adhesions isolated spikes, that will not deform the intestine were identified in 42.86%.The multiple adhesions that not to deform intestine were in 14.28%. The study of tissue fibrinolytic activity of ТІ (was not involved and involved into adhesions) were showed the tendency to its increase when using the solution of "Defensal" but not reaching the data control. In the simulation of adhesions (I group) reported a decrease in the number apudocytes and decrease in their functional activity as evidenced by the size of argyrophilic granules. In the II group were coloring of the test material by Grimelius in the glands of the mucous membrane a sufficient number apudocytes was found. In the I group (56 children) in the first year after surgery with adhesion syndrome turned 13 (23.21%) children, up to 4 years – 20 (35.71%) patients. In the II group (28 children) adhesion syndrome (cured conservatively) over 2.5 years postoperative period turned 2 (7.14%) patients, indicating the effectiveness of "Defensal" for the purpose for treatment of the adhesions abdominal cavity at children.